Tam tam de l'afrique - IAM

Ils sont arrivés un matin par dizaines par centaines

Sur des monstres de bois aux entrailles de chaînes

Sans bonjours ni questions, pas même de présentations

Ils se sont installés et sont devenus les patrons

Puis se sont transformés en véritables sauvages

Jusqu'à les humilier au plus profond de leur âme

Enfants battus, vieillards tués, mutilés

Femmes salies, insultées et déshonorées

Impuissants, les hommes enchaînés subissaient

Les douloureuses lamentations de leur peuple opprimé

Mais chacun d’entre eux en lui-même se doutait

Qu’il partait pour un voyage dont il ne rentrerait jamais

Qu’il finirait dans un port pour y être vendu

Il pleurait déjà son pays perdu

Traité en inférieur à cause d’une différence de couleur

Chaque jour nouveau était annonciateur de malheur

Au fond des cales où on les entassait

Dans leurs esprits les images défilaient

Larmes au goût salé, larmes ensanglantées

Dans leurs esprits, longtemps retentissaient

Les champs de la partie de leur être qu’on leur a arrachée

Mais sans jamais tuer l’espoir qui les nourrissait

Qu’un jour, il retrouveraient ces rivages féeriques

D’où s'élèvent à jamais les tam-tam de l’Afrique

Les tam-tam de l’Afrique

Les tam-tam de l’Afrique

Perchés sur une estrade, groupés comme du bétail

Jetés de droite à gauche tels des fétus de paille

Ils leur ont inculqué que leur couleur était un crime

Ils leur ont tout volé, jusqu'à leurs secrets les plus intimes

Pillé leur culture, brûlé leurs racines

De l’Afrique du Sud, jusqu’aux rives du Nil

Et à présent pavoisent les usurpateurs

Ceux qui ont un bloc de granite à la place du cœur

Ils se moquaient des pleurs et semaient la terreur

Au sein d’un monde qui avait faim, froid et peur

Et qui rêvait de courir dans les plaines paisibles

Où gambadaient parfois les gazelles magnifiques

Ah!

Yeh, qu’elle était belle la terre qu’ils chérissaient

Où, à portée de leurs mains poussaient de beaux fruits frais

Qui s’offraient aux bras dorés du soleil

Lui qui inondait le pays de ses étincelles

Et en fermant les yeux à chaque coup reçu

Une voix leur disait que rien n'était perdu

Alors ils revoyaient ces paysages idylliques

Où résonnaient encore les tam-tam de l’Afrique

Les tam-tam de l’Afrique

Les tam-tam de l’Afrique

Jazzy, rappelle leur, my brother

Qu’ils gardent une parcelle de leur cœur

Et que le sang qui a été versé

Ne l’a été que pour qu’ils puissent exister

Les enfants qui naissaient avaient leur destin tracé:

Ils travailleraient dans les champs jusqu'à leur dernière journée

Pour eux, pas de «4 heures», encore moins de récré

Leurs compagnons de chaque jour étaient la chaleur et le fouet

Sur leur passage, on les fuyait comme le malin

En ces temps-là, il y avait l’homme noir et l'être humain

Décrété supérieur de par sa blanche couleur

En oubliant tout simplement son malheur antérieur

Il assouvissait son instinct dominateur

En s’abreuvant de lamentations, de cris, de tristes clameurs

Qui hantaient les forêts longtemps après son passage

Et l’esprit de ceux qui finissaient esclaves

De génération en génération, crimes et destructions

Le peuple noir a dû subir les pires abominations

Et le tempo libère mon imagination

Me rappelle que ma musique est née dans un champ de coton

Mais non, je ne suis pas raciste par mes opinions

Non pas de la critique mais une narration

Je raconte simplement ces contrées fantastiques

Et je garde dans mon cœur les tam-tam de l’Afrique

Вони прибули одного ранку десятками сотнями

На дерев'яних монстрів з нутрощами ланцюгів

Ні привітів, ні запитань, ні навіть знайомства

Вони осіли і стали господарями

Потім перетворилися на справжніх дикунів

До приниження їх у глибині душі

Діти побиті, старі вбиті, понівечені

Осквернених, зневажених і збезчещених жінок

Безсилі страждали закуті

Болісні лементи свого пригнобленого народу

Але кожен із них у собі підозрював

Що він збирається у подорож, з якої ніколи не повернеться

Щоб воно потрапило в порт на продаж

Він уже оплакував свою втрачену країну

Понижений через різницю в кольорі

Кожен новий день приносив лихо

На дні трюмів, де вони були складені

У їхній свідомості дефілювали образи

Солоні сльози, криваві сльози

В їхній свідомості довго лунало

Поля відірваної від них частини їхнього єства

Але жодного разу не вбивши надії, яка їх живила

Щоб одного дня вони знову знайшли ті казкові береги

Звідки вічно піднімаються там-томи Африки

Там-тами Африки

Там-тами Африки

Сиділи на платформі, згрупувалися, як худоба

Перекидалися з боку в бік, як пучки соломи

Вони навчили їх, що їхній колір є злочином

У них викрали все, навіть найпотаємніші таємниці

Пограбували їх культуру, спалили їх коріння

Від Південної Африки до берегів Нілу

А тепер парад узурпаторів

Ті, у кого замість серця брила граніту

Вони знущалися над плачем і сіяли жах

У світі, який був голодним, холодним і наляканим

І хто мріяв бігти мирними рівнинами

Де іноді пустували розкішні газелі

Ах!

Ех, яка гарна була земля, яку вони плекали

Де під рукою росли чудові свіжі фрукти

Хто віддався золотим обіймам сонця

Той, хто залив країну своїми іскрами

І заплющувати очі при кожному отриманому ударі

Голос сказав їм, що нічого не втрачено

Так вони знову побачили ці ідилічні пейзажі

Де ще лунали там-тами Африки

Там-тами Африки

Там-тами Африки

Джазі, нагадай їм, брате мій

Щоб вони зберегли частинку свого серця

І кров, що пролилася

Тільки так вони могли існувати

Дітям, які народжувалися, доля була намічена:

Вони працювали в полі до останнього дня

Для них ніяких «4 годин», тим більше перерви

Їх щоденними супутниками були жар і батіг

По дорозі ми втікали від них, як від злого

У ті часи була чорна людина і людина

Висвячений настоятелем своїм білим кольором

Просто забувши своє попереднє нещастя

Він потурав своєму панівному інстинкту

П'ють у голосіннях, плачах, сумних плачах

Який переслідував ліси ще довго після того, як він пішов з життя

І розум тих, хто опинився в рабстві

З покоління в покоління злочини і руйнування

Чорним людям довелося зазнати найгірших гидот

А темп розв’язує мою уяву

Нагадує мені, що моя музика народилася на бавовняному полі

Але ні, я не расист за своїми поглядами

Не критика, а оповідання

Я просто розповідаю про ці фантастичні краї

І я зберігаю в своєму серці томатів Африки