Stratégie D'un Pion - IAM

Tel qu’on le voit, l'échiquier du monde est complexe

Chaque jour est un combat dans c’contexte

Le constat c’est l’adaptation à chaque cas de figure

Comme l’eau, l’infiltration dans chaque fissure

Pour former un torrent, qui arrache la moisissure

Et souligner, la supercherie de pas mal d’investitures

On appelle ça une verbale insurrection

La stratégie d’un pion

J’reste basique, feuille blanche et stylo bille

Silencieux et subversif

Cherche pas l'Éternel dans tout ce qui scintille

Je suis qu’un loustic, comme tous, chantant les siens

Un de plus du banc de pierre

A l’abri de verre

Qui traque les pères dès 5 du mat

Rien à battre comme d’hab, ni flingue ni batte

Fidèle aux pactes, le doigt toujours dans l’opaque

Sans briguer le fauteuil du Monarque

Y’a pas de lauriers ni de place dans les musées

Pour ceux dont je narre les hauts faits d’armes

Coureurs de fond en guerre contre le sablier

C’est peut être que de l’encre et du papier

Je suis peut être en train de m'égosiller en vain

Mais l’effort n’l’ai jamais

Ça j’l’ai vérifié donc je récidive même ligne même directive

L’amour des miens en bouclier et ma musique tatouée sur les tripes

C’est le prix de mon privilège

A chaque flèche mon fardeau s’allège

Et pour que l’orage s’apaise faut que libère cette rage qui me ronge

Rugueux à souhait je maintiens mon art belliqueux

Fonction première dire les choses quitte à déplaire

Tant que j’ai l’aval de mes pairs

Moi j’suis qu’un rescapé, un ex-prisonnier du camp des oubliés

J’peux pas jeter ça aux oubliettes, mon reflet ne me le pardonnerait jamais

Rime et son déployés, prêt à guerroyer

Regarde le paquetage tu verras rien briller par contre le sabre y est

J’aurais pu mettre plus de string que de sens dans mes écrits

Mais l’cœur commande à la main, à chaque heure mon âme l'écrit

Loin d’ce brouillard, mon regard s'étend jusqu'à l’infini

Scrutant le quotidien je vis donc je vois donc je dis

Le rêve est interdit, les perspectives merdiques

Nos plantes grandissent dans cette terre où mentir est permis

Ce sont nos instants d’vie, des actions instinctives

Drôle de dialogue laissant une part énorme à l’invective

Je n’vis que pour les miens, et qu’pour leur protection

J’dénude mon cœur, marque suprême, de ma profonde affection

La stratégie d’un pion, la tragédie d’un lion

Qui s’couche dans l’buisson épineux, cerné par les fusils, blessé au

Flanc j’chante ma musique, grand songeur abusif

Ouais c’est pour ceux qu’ont pas eu d’chance, et turbinent à l’usine

Peu jouent la série A, c’est vrai quoi?

Qu’est-ce qu´il y a?

Entendez ça et percevez le comme un prélude à la guérilla

Pour tous ceux qui survivent, les mères muslim ou juives

Qui n’rêvent pas d’pouvoir

Mais uniquement de vivre libres

Pour les gens qui écrivent, étrillent ceux qui les privent

Les âmes nobles, qui bravent l'éternité, sur le glacis des livres

Tous ceux sans affection, les gens sans aversion

Qui gardent l’histoire si un furieux en déforme la version

Une stratégie limpide, non pas l’apologie du vide

J’parle de sincérité, dédié à ceux sur qui le mal insiste

J’aurais pu mettre plus de string que de sens dans mes écrits

Mais l’cœur commande à la main, à chaque heure mon âme l'écrit

Loin d’ce brouillard, mon regard s'étend jusqu'à l’infini

Scrutant le quotidien je vis donc je vois donc je dis

J’ai toujours marché, avec mon instinct, et pas l’baise main

Pas grandi, dans l’commun, et surtout loin d’mon patelin

Mon Cassegrain, reste ma passion, gamin, ma raison, ma faim

La fin, j’la vois pas, disons, qu’c’est du free, style, on s’en bat les…

Et puisque, pisseux, dans c’biz, on doit rendre des comptes, hein

Et tiens le mien, et celui d’mes frères, qui teint dans une main

Dans c’job, j’fais pas d’manif, hé l’naïf, d’la merde chez nous

On connait l’tarif, et l’bonheur est rare donc très peu d’gens l’kiffent

Normal, on a jamais eu l’temps d’voir qu’l’amour c’est la vie

Car l’temps n'épargne pas c’qui s’fait sans lui

Alors j’ai avancé tel un pion, pour braver l’temps, graver l’temps

D’mon son, d’mon clan, avec mes tripes, sans stratégie, entend

Plus basique que moi tu meurs, tous mes aires sentent la sueur

La frénésie, y’a qu'ça qui m’pousse, khô, j’suis fait pour les défis

Comme la plupart des miens, on doit faire toujours un peu plus

Ceux qu’en peuvent plus, ont dû, sûrement, trouver d’autres astuces

J’en veux à personne, dans c’bas monde, chacun doit trouver son chemin

Sa direction, j'écris pour ceux qui respectent, cette position

A partir d’là, j’fais ma vie, après à toi d’faire la transition

D’la stratégie d’un pion, qui lâchera pas ses feuilles

Як бачимо, шахова дошка світу складна

Кожен день – це боротьба в цьому контексті

Спостереження – це адаптація до кожного випадку

Як вода, просочується в кожну щілину

Утворити потік, який витягує форму

І підкреслюємо, хитрість багатьох номінацій

Ми називаємо це словесним повстанням

Стратегія пішака

Я залишаюся базовим, білий папір і кулькова ручка

Тихий і підривний

Не шукайте Вічного у всьому, що блищить

Я просто жартівник, як і всі, співаю своє

Ще один із кам’яної лави

Під склом

Хто переслідує батьків з 5 ранку.

Нічого бити, як завжди, ні пістолетом, ні битою

Вірний пактам, палець завжди в непрозорому

Не шукаючи крісла монарха

У музеях немає ні лавров, ні місця

Для тих, про чиї збройні подвиги я розповідаю

Бігуни на довгі дистанції воюють з пісочним годинником

Можливо, це просто чорнило та папір

Можливо, я марно кричу

Але зусиль ніколи не було

Я перевірив це, тому повторюю той самий рядок, ту саму директиву

Моя любов як щит і моя музика витатуйована на нутрощах

Це ціна мого привілею

З кожною стрілою мій тягар полегшується

І щоб буря втихла, треба звільнити цю лють, що гризе мене

Жорстоко, як пекло, я зберігаю своє войовниче мистецтво

Основна функція - говорити речі, навіть якщо це означає неприємне

Поки я маю схвалення моїх однолітків

Я, я просто вижив, колишній в’язень табору забутих

Я не можу викинути це, моє відображення ніколи не пробачить мені

Розгорнуті і здорові, готові до війни

Подивіться на упаковку, нічого сяючого не побачите, але шабля є

Я міг би вкласти в свої твори більше строків, ніж сенсу

Але серце велить руці, щогодини моя душа це пише

Далеко від цього туману мій погляд тягнеться до нескінченності

Скануючи повсякденність, я живу, отже, я бачу, тому я говорю

Сон заборонений, лайні перспективи

Наші рослини ростуть на цій землі, де дозволено лежати

Це наші моменти життя, інстинктивні дії

Смішні діалоги залишають багато образливих

Я живу лише для своїх і для їхнього захисту

Я виявив своє серце, найвищий знак, свою глибоку прихильність

Стратегія пішака, трагедія лева

Хто спить у тернистому кущі, оточений гарматами, поранений у

Фланг я співаю свою музику, великий образливий мрійник

Ага, це для тих, кому не пощастило і турбіна на заводі

Мало хто грає в серію А, що це таке?

Що трапилось?

Почуйте і сприйміть це як прелюдію до партизанської війни

Для всіх тих, хто вижив, мусульманських чи єврейських матерів

Хто не мріє про владу

Але тільки жити вільно

Людям, які пишуть, карри тих, хто їх позбавляє

Благородні душі, що відважні вічність, на глазурі книжок

Усі без прихильності, люди без відрази

Хто збереже історію, якщо божевільний її перекрутить

Чітка стратегія, а не вибачення порожнечі

Я говорю про щирість, присвячену тим, на кого наполягає зло

Я міг би вкласти в свої твори більше строків, ніж сенсу

Але серце велить руці, щогодини моя душа це пише

Далеко від цього туману мій погляд тягнеться до нескінченності

Скануючи повсякденність, я живу, отже, я бачу, тому я говорю

Я завжди ходив своїм інстинктом, а не рукою

Не виріс, у звичайному, а особливо далеко від рідного міста

Мій Кассегрене, залишайся моєю пристрастю, дитино, моїм розумом, моїм голодом

Кінець, я не бачу, скажімо, безкоштовно, стиль, нам наплювати...

А оскільки в цьому бізнесі ми повинні бути відповідальними, га

І тримай мій і братів моїх, що фарбується в одній руці

На цій роботі я не демонструю, ей, наївні, лайно вдома

Ми знаємо ціну, а щастя буває рідко, тому мало кому подобається

Нормально, ми ніколи не встигли переконатися, що любов – це життя

Бо час не шкодує того, що зроблено без нього

Тож я просувався, як пішак, до хороброго часу, горілого часу

Про мій звук, про мій клан, з моїми кишками, без стратегії, почуй

Більш простий за мене ти помреш, усі мої місця пахнуть потом

Боже, це те, що штовхає мене, кхо, я створений для викликів

Як і більшість моїх, ми завжди повинні робити трохи більше

Ті, хто більше не витримує, напевно знайшли інші прийоми

Я нікого не звинувачую, у цьому світі кожен має знайти свій шлях

Його керівництво я пишу для тих, хто поважає цю позицію

Звідти я створюю своє життя, а потім ви повинні зробити перехід

Про стратегію пішака, який не відпустить своїх листків