Misère - IAM

Marseille, centre ville, Années 80

Le dédale des rues du vieux quartier

Là étaient nos terrains de jeux

On y a laissé nos plus beaux fous rires

Puis, sont venues les obligations

Les contraintes à travers le miroir du «idien

Je n’ai pas oublié quand je retournais le fond de mes poches

D’où je viens, ce que je suis devenu

Quand à mon avenir, qui sait

Pour l’instant je continue à te fuir

Je voudrais que t’arrêtes d’harceler les miens

D'étaler ta puissance, elle produit des fruits que l’humain ne digère pas très

bien

Et puis tu t’invites à nos tables avec tant d’insolence

Tant d’arrogance dans le sourire te moquant de nos pitances

Même sous le soleil on ne fait que vivre sous ton ombre

Perdus dans tes méandres on s’essouffle et nos visions se déforment

Misère, on t’a croisée tellement de fois

Au fond du regard de proies prêtes à tout pour sortir de tes bras

Sinistre don, changer les anges en loups

Tu resserres ton étreinte et les plus sages deviennent les plus fous

Tu sais qu’on est fragiles, ce fait tu l’utilises et nous pousses à la faute

Dis combien pleurent sous ton régime?

Seule esquive toucher l’autre rive, par peur du rien, frôler le pire

Sous la tempête nos principes chavirent

Et on avance en zig zag pour éviter tes balles

Et on sait bien que t’es du genre à tirer plusieurs salves

Misère, tu nous fais craindre l’avenir

Il s’annonce pas très rose, on va se battre pour le faire fleurir

Je ne serai pas le dernier, je t’ai combattue et j’ai préféré faire du bruit

Que voir mon âme se dévêtir

Garde tes caresses et tes tours de manège

Tu as du vice, ouais, mais la foi est bien plus fin stratège

Une dévoreuse de monde, voilà en fait ce que tu es

Et chacun prie que tu ne viennes pas bouffer de son côté

J’entends ta sérénade

Misère

Je connais le refrain, honnêtement je ne l’aime pas

Accepte ce message, prends le comme une lettre d’un affranchi

Qui n’est plus esclave, et cesse tes jérémiades

Misère

Tu pries pour qu’on revienne à genoux vers toi

Et c’est vrai, ce serait grave, pas pour le statut

Mais les valeurs qu’on doit renier

Pour échapper à l’emprise de tes bras

Misère

But yo we all go to eat right?

Misery… difficult

Times is rough and tough like leather

Debout dans les jardins du train train

On survit à la mousson, le sac de haine bien plein

Misère, nous voir glisser, ta mission

Larmes dans la moisson, évacuées dans la boisson

On jouait sur des terre-pleins, sans calcul

La dure loi de l’apparence a opéré la bascule

Etre quelqu’un, voilà qui sonne, en l'état je suis qu’un homme

Et non, mon nom est personne

Misère, t’as voulu perdre mes pas

Et me mener en ces lieux là où Dieu ne permet pas

Tu marquais trop de temps d’arrêt

A la place de mon stylo, t’as voulu glisser un foutu cran d’arrêt

Cambute et vendetta, sacré destin

Embrouilles à 2 heures du mat avec des clandestins

La peur de nous s’est emparée

Après ta visite, facile on a visé l’illicite

Ici les diplômes paraissent illisibles

Les raisins de la colère accouchent du pire des millésimes

Avec le crew aux allées Gambetta, on marchait à 20

Narguait les bleus qui défilaient et se mettaient en pétard

Misère, t’aimerais tant me revoir

Que je sois esclave du temps qui passe

Et puisses me croire à jamais à ta merci

Ma nuque offerte, me rappelle que le succès et la gloire sont réversibles

Mental issue des faubourgs de Naples

Où la vie tire de vraies balles, «grintoso «, très tenace

Quand je veux mettre les miens sur l’autre rive

Toi tu veux que sous les ponts je vive

J’entends ta sérénade

Misère

Je connais le refrain, honnêtement je ne l’aime pas

Accepte ce message, prends le comme une lettre d’un affranchi

Qui n’est plus esclave, et cesse tes jérémiades

Misère

Tu pries pour qu’on revienne à genoux vers toi

Et c’est vrai, ce serait grave, pas pour le statut

Mais les valeurs qu’on doit renier

Pour échapper à l’emprise de tes bras

Misère

But yo we all go to eat right?

Misery… difficult

Times is rough and tough like leather

Марсель, центр міста, 80-ті роки

Лабіринт вулиць у старому кварталі

Там були наші дитячі майданчики

Ми залишили там свій найкращий сміх

Потім з’явилися облігації

Обмеження через дзеркало «Ідіан

Я не забув, коли повернув низ кишень

Звідки я, ким я став

Коли в моєму майбутньому, хто знає

Поки що я продовжую тікати від тебе

Я хочу, щоб ти припинив турбувати мій народ

Щоб поширити вашу силу, вона виробляє плоди, які людина не дуже перетравлює

добре

А потім з таким нахабством запрошуєшся до наших столів

Стільки зарозумілості в посмішці, яка насміхається з наших мізерів

Навіть на сонці ми просто живемо під твоєю тінню

Заблукавши в твоїх меандрах, ми задихаємося, і наші бачення спотворюються

Мізері, ми бачилися з тобою стільки разів

Глибоко в очах здобич готовий на все, щоб вибратися з ваших обіймів

Зловісний подарунок, перетвори ангелів на вовків

Ти міцніше обіймаєшся, і мудріший стає дикішим

Ви знаєте, що ми тендітні, цим фактом ви використовуєте його і підштовхуєте нас до вини

Скажіть, скільки плаче за вашого режиму?

Тільки ухиляйся торкатися іншого берега, нічого не боячись, пастися гірше

Під бурею наші принципи перевертаються

І ми зигзагом, щоб ухилитися від ваших куль

І ми знаємо, що ви з тих, хто стріляє декількома патронами

Мізері, ти змушуєш нас боятися майбутнього

Виглядає не дуже рожево, будемо боротися, щоб він зацвів

Я не буду останнім, я бився з тобою і вважав за краще шуміти

Побачиш, як моя душа роздягається

Збережіть свої ласки та свої поїздки

У вас є порок, так, але віра набагато кращий стратег

Пожиратель світу, це насправді ти

І кожен молиться, щоб ти не прийшов і не їв на їхньому боці

Я чую твою серенаду

Нещастя

Я знаю приспів, чесно кажучи, мені він не подобається

Прийміть це повідомлення, прийміть його як листа від вільновідпущенника

Хто вже не раб, і перестань скиглити

Нещастя

Моліться, щоб ми повернулися до вас на коліна

І це правда, було б серйозно, а не за статусом

Але цінності, які ми повинні заперечувати

Щоб уникнути обіймів твоїх рук

Нещастя

Але ми всі йдемо їсти, правда?

Біда… важко

Час суворий і жорсткий, як шкіра

Стоять у садах поїзда

Ми переживаємо мусони, мішок, повний ненависті

Мізері, подивіться на слайд, ваша місія

Сльози в жнивах, змиті в напої

Ми грали на платформах, без розрахунків

Суворий закон зовнішності керував гойдалкою

Будь кимось, це звучить так, адже я просто чоловік

І ні, мене ніхто не звати

Мізері, ти хотів втратити мої кроки

І веди мене туди, де Бог не дає

Ви витрачали занадто багато часу

Замість моєї ручки ти хотів підсунути проклятий перемикач

Камбют і вендетта, священна доля

Біда о 2 годині ночі з нелегалами

Страх перед нами опанував

Після вашого візиту легко ми націлилися на незаконне

Тут дипломи здаються нерозбірливими

Виноград гніву народжує найгірші урожаї

З екіпажем на алеях Гамбетта ми йшли о 20

Знущався над блюзами, які марширували і запалювалися

Мізері, ти б так хотів побачити мене знову

Що я раб часу

І нехай ти віриш мені назавжди у своїй милості

Моя шия підтягнута, нагадує мені, що успіх і слава поворотні

Ментальна з передмістя Неаполя

Там, де життя стріляє справжніми кулями, «грінтосо», дуже живуче

Коли я хочу покласти свій на інший бік

Ти хочеш, щоб я жив під мостом

Я чую твою серенаду

Нещастя

Я знаю приспів, чесно кажучи, мені він не подобається

Прийміть це повідомлення, прийміть його як листа від вільновідпущенника

Хто вже не раб, і перестань скиглити

Нещастя

Моліться, щоб ми повернулися до вас на коліна

І це правда, було б серйозно, а не за статусом

Але цінності, які ми повинні заперечувати

Щоб уникнути обіймів твоїх рук

Нещастя

Але ми всі йдемо їсти, правда?

Біда… важко

Час суворий і жорсткий, як шкіра