Bien plus beau - IAM, Meryem Saci

On avance dans la vie, prêt à faire ce qu’il faut

Et parfois sur la route, la foi nous fait défaut

Même si la tâche est rude, les murs bien trop hauts

On sait qu’un jour ou l’autre, il fera bien plus beau

Y’a toujours ce feu qui brûle même si on ne le sent pas

Cette voix au fond qui crie même si on ne l’entend pas

Ce sourire qui revient éclairer nos visages

Même après de fortes pluies et de sombres orages

Et peu importe les croche-pattes que le destin fera, les coups qu’il portera

Y’a des coeurs qui sont des forteresses

Ce feu là rejaillit quand on y croit plus

Que vaincues nos âmes coulent dans le bitume

Toucher le sol, en général on s’en remet

On en renaît pas toujours plus fort, mais on fait l’effort

Faut maintenir la soif, celle du lendemain

Y’a pas de mais, à nouveau se relever sinon c’est mort

Combien de fois on s’est dit ça y est ce coup-là c’est fini?

Ces jours où il y avait plus de force ou plus d’envie

Mais je crois que c’est écrit dans nos gènes, comme respirer

On se remettra toujours en selle, prêt à transpirer

Et résister, comme aspiré par cette route sinueuse, capricieuse

Brillante ou pas, on sait bien qu’elle demeure trop précieuse

Truffée de bosses et crevasses mais on trace quand même

On verra sur place où tout ça nous mène

Et c’est ce feu qui nous y pousse

Qui nous force à rester en course

On croise beaucoup de raisons de baisser les armes

Mais ce feu-là est fait de flammes qui résistent aux larmes, alors, hun

On marche sur ce fil en priant le Très Haut

Et chaque jour l’espoir allège nos fardeaux

On garde le sourire même quand nos barques prennent l’eau

On sait qu’un jour ou l’autre, il fera bien plus beau

Certains soirs je me couche

J’ai l’impression d’avoir un poids qui pèse lourd sur la poitrine

Qui me bloque et vole mon souffle

Je veux ma liberté comme Kunta dans Racines

Ils ont mis des barrières où on courrait, jadis

Schengen, ils haïssent et disent: Quo Vadis

Faut montrer patte blanche

Le rêve occidental, bienvenue entre quatre planches

Après la mer?

Rien

Nos dirigeants que font-ils?

Rien

À part nous chanter leurs comptines

Je mesure ma chance, même si j’avais deux balles en poche

Grâce au Selecto vide à la consigne

Je les entends douter de ma foi

Mon père me disait lâche prise et bats-toi

Je crie jusqu'à défoncer ma voix

Non je ne laisserai personne me voler ma joie

Comme à l'époque sur la plage

Un grand connard venait pour piétiner mon château

Il aurait dû manger du sable

Mais bon, le château je l’ai refait en deux fois plus beau

C’est pareil dans la vie, on veut te marcher dessus

Ces gens qui polluent, je les ai perdus de vue

Et si parfois je sens comme un vague à l'âme

Je me reprends en silence, sans palabre, parce que…

On avance dans la vie, prêt à faire ce qu’il faut

Et parfois sur la route, la foi nous fait défaut

Même si la tâche est rude, les murs bien trop hauts

On sait qu’un jour ou l’autre, il fera bien plus beau

On marche sur ce fil en priant le Très Haut

Et chaque jour l’espoir allège nos fardeaux

On garde le sourire même quand nos barques prennent l’eau

On sait qu’un jour ou l’autre, il fera bien plus beau

Ми йдемо по життю, готові зробити все, що потрібно

А іноді в дорозі віра підводить нас

Хоча завдання важке, стіни занадто високі

Ми знаємо, що того чи іншого дня буде набагато краще

Цей вогонь завжди горить, навіть якщо ми його не відчуваємо

Цей голос на задньому плані, який кричить, хоча ми його не чуємо

Та посмішка, яка повертається, щоб освітлювати наші обличчя

Навіть після сильних дощів і темних гроз

І які б подорожі не здійснювала доля, які б удари вона завдавала

Є серця, які є фортецями

Цей вогонь відновлюється, коли ми більше не віримо в нього

Що переможені наші душі тонуть в асфальті

Удари об землю, зазвичай ми її подолаємо

Ми не завжди повертаємося сильнішими, але докладаємо зусиль

Треба підтримувати спрагу наступного дня

Немає нічого, але вставай знову, інакше він мертвий

Скільки разів ми казали собі, що цього разу все закінчилося?

Ті дні, коли було більше сил чи більше бажання

Але я думаю, що це записано в наших генах, як дихання

Ми завжди будемо повертатися в сідло, готові попотіти

І чинити опір, немов засмоктаний цією звивистою, примхливою дорогою

Блискуча чи ні, ми знаємо, що вона залишається надто дорогоцінною

Сповнений нерівностей і тріщин, але ми все ще відстежуємо

Побачимо, куди це все нас приведе

І саме той вогонь веде нас туди

Це змушує нас змагатися

Ми стикаємося з багатьма причинами, щоб скласти зброю

Але той вогонь складається з полум’я, яке протистоїть сльозам, так хун

Ми ходимо по цій нитці, молячись до Всевишнього

І кожен день надія полегшує наш тягар

Ми продовжуємо посміхатися, навіть коли наші човни йдуть у воду

Ми знаємо, що того чи іншого дня буде набагато краще

Деякі ночі я лягаю спати

Я відчуваю, що маю важку вагу на грудях

Хто блокує мене і краде моє дихання

Я хочу своєї свободи, як Кунта в Коріннях

Вони поставили бар’єри там, де ми колись бігали, давно

Шенген, вони ненавидять і кажуть: Quo Vadis

Повинен показати білу лапу

Західна мрія, ласкаво просимо між чотирма дошками

Після моря?

Нічого

Що роблять наші лідери?

Нічого

Крім того, що співають нам свої потішки

Я міряю свою удачу, навіть якщо в мене в кишені було дві кулі

Завдяки порожньому Selecto на депозиті

Я чую, що вони сумніваються в моїй вірі

Мій батько казав мені відпустити і битися

Я кричу, поки мій голос не високе

Ні, я не дозволю нікому вкрасти мою радість

Як тоді на пляжі

Великий мудак збирався топтати мій замок

Він повинен був з’їсти пісок

Але гей, замок я переробив вдвічі красивішим

Так і в житті, ми хочемо на тебе наступити

Ці люди, які забруднюють, я втратив їх з поля зору

І якщо іноді відчуваю, як хвиля в душі

Я відновлюю себе мовчки, без думок, тому що...

Ми йдемо по життю, готові зробити все, що потрібно

А іноді в дорозі віра підводить нас

Хоча завдання важке, стіни занадто високі

Ми знаємо, що того чи іншого дня буде набагато краще

Ми ходимо по цій нитці, молячись до Всевишнього

І кожен день надія полегшує наш тягар

Ми продовжуємо посміхатися, навіть коли наші човни йдуть у воду

Ми знаємо, що того чи іншого дня буде набагато краще