Les choses, telles qu'elles paraissent - IAM

Toutes ces choses

Toutes ces choses

Aussi loin que je me rappelle

Depuis ma plus tendre enfance

On m’a appris à aimer ce qui semble clair et limpide

Et à craindre ce qui a l’air sombre, noir et ténébreux

On ne m’a jamais enseigner à regarder au-delà

Au-delà de tout ce qui a une apparence rassurante

Et au-delà de la peur qu’inspirent les choses

Telles qu’elles paraissent

Depuis la maternelle, on a fréquenté les mêmes bancs

Inséparables, jeunes adultes on formait la même bande

Les mêmes gonzesses, les mêmes conneries, les mêmes gants

Un jour le réveil est douloureux, on parle plus la même langue

J’en ai assez des «ainsi va la vie»

Trop de respect pour elle alors j’préfère des «ainsi va l’envie»

L’argent comme une ébullition

Prend la main de l’amitié, la fout à l’eau avec ses illusions

Les yeux, les cheveux, le corps, la taille

Il avait tout c’qu’elle aimait

Le style, la caisse, les fringues, les montres

Il avait tout c’qu’elle voulait

Des mots gentils, de l’attention

Il avait tout c’qu’elle cherchait

Avec lui elle se sentait femme, elle se sentait protégée

Entre resto, club et soirées, à cent à l’heure enchaînés

Elle n’a pas senti les maillons qui peu à peu l’enchaînait

Tous ces «je t’aime» à l’arsenic, j’aurais pas dû y goûter

C’est c’qu’elle se dit face au miroir devant les bleus et les plaies

J'étais en seconde et elle était ma prof d’histoire au lycée

J’avais l’impression que ses piques me visaient

À chaque fois, ces petites remarques mettaient le feu à mes tripes

J’avais la haine, dans mon cœur j’rêvais de la dévisser

L’année s’terminait, les profs allaient tous me descendre

Celle que j’croyais mon ennemie fut la seule à me défendre

Elle a écrit «j'crois plus en toi que toi-même»

Voici tes songes, garde-les et ne laisse jamais personne ne les prendre

Il s’en fout d’moi, il s’tire toujours à l’autre bout du monde

Jamais présent, toujours au taf alors qu’le mien s’effondre

J’entends rarement sa voix résonner dans les stades de foot

Et c’est toujours Maman qui s’pointe quand j’me râpe les genoux

C’est fou les conneries qu’on pense quand on est juste un mioche

Tout c’qu’on ressent à chaque départ est comme un coup de pioche

C’est c’que j’lis dans les yeux des miens à presque chaque au revoir

Et j’me dis qu’ils feront comme moi et comprendront plus tard

À dix-sept ans, j’croyais avoir tout compris

Pourtant ma mère m’avait dit

Le mauvais endroit, le mauvais moment

C’est quand on se tient près des embrouilles et des conflits

Trop insolent, la paix la sérénité m’ont fui

Quelqu’un qui t’aime pense à ton bonheur avant le sien à genoux

Ignore qu’en maraude, tout part en vrille d’un coup pour rien

Des gens normaux qui le temps d’un instant deviennent fous

Attirent la loyauté au cœur de guerres sans fin

On s’voyais souvent, on travaillait ensemble

On jouait au foot tous les week-ends et les gros barbec' le dimanche

À part quelques charriages, rien n’m’a paru vraiment étrange

Jusqu'à cette phrase lancée en l’air mais lourde de conséquences

Et là mon regard a changé, doucement j’ai pris mes distances

Déçu, vexé, surpris par autant d’intolérance

Et le lien s’est désagrégé petit à petit

Moi j’le voyais ami, j’n'étais qu’un alibi

Derrière ce que l’on voit, derrière ce que l’on vit

Même au-delà des apparences et derrière les non-dits

Malgré les évidences, malgré les faux sourires

Une rose est-elle une rose, même si je peux la sentir

C’est la différence entre être et paraître

Всі ці речі

Всі ці речі

Скільки себе пам’ятаю

З самого раннього дитинства

Мене вчили любити те, що здається ясним і прозорим

І боятися того, що виглядає темним, чорним і темним

Мене ніколи не вчили дивитися далі

Крім усього, що виглядає заспокійливо

І поза страхом речей

Як вони з'являються

З дитсадка ми тусувалися на одних лавочках

Нерозлучні, молоді люди, колись ми були однією бандою

Ті самі пташенята, та ж фігня, ті ж рукавички

Одного дня пробудження болісне, ми більше не говоримо однією мовою

Мені досить "таке життя"

Занадто велика повага до неї, тому я віддаю перевагу "так заздрість"

Гроші як фурункул

Візьміть за руку дружбу, відкиньте її з її ілюзіями

Очі, волосся, тіло, талія

У нього було все, що їй подобалося

Стиль, тіло, одяг, годинники

У нього було все, що вона хотіла

Гарні слова, увага

У нього було все, що вона шукала

З ним вона почувалася жінкою, почувалася захищеною

Між рестораном, клубом і вечірками, зі швидкістю сто миль на годину

Вона не відчувала ланок, які потроху скували її

Весь той миш’як, який я люблю тебе, мені не слід було його куштувати

Ось що вона каже собі перед дзеркалом перед синцями та ранами

Я був на другому курсі, а вона була моєю вчителькою історії в середній школі

Мені здавалося, що його шипи націлені на мене

Щоразу ці маленькі зауваження запалювали мене

У мене була ненависть, в душі я мріяв її відкрутити

Рік закінчувався, вчителі всі збиралися мене розстріляти

Той, кого я вважав своїм ворогом, був єдиним, хто захищав мене

Вона написала: "Я вірю в тебе більше, ніж в себе"

Ось ваші мрії, зберігайте їх і ніколи не дозволяйте нікому їх забрати

Йому на мене байдуже, він завжди стріляє на іншому кінці світу

Ніколи не присутній, завжди на роботі, поки моя руйнується

Я рідко чую, як його голос лунає на футбольних стадіонах

І завжди мама з’являється, коли я тріскаю коліна

Це божевілля, як ти думаєш, коли ти просто нахабник

Усе, що ми відчуваємо при кожному виїзді, схоже на кирку

Ось що я читав у своїх очах майже при кожному прощанні

І я кажу собі, що вони зроблять, як я, і зрозуміють пізніше

У сімнадцять років я думав, що все зрозумів

Та все ж мама сказала мені

Неправильне місце, неправильний час

Це коли ви стоїте поруч із клубками та сваркою

Занадто нахабний, спокій і безтурботність втекли від мене

Хтось, хто вас любить, думає про ваше щастя перед тим, як вони стоять на колінах

Не зважайте на те, що в мародерстві все раптом закрутиться даремно

Нормальні люди, які на мить божеволіють

Залучайте вірність серед нескінченних воєн

Ми часто бачилися, працювали разом

Ми грали у футбол кожні вихідні, а по неділях — великі шашлики

Окрім кількох контрабандних перевезень, мені нічого не здалося справді дивним

Поки це вирок підкинуто в повітря, але важке з наслідками

А потім мій погляд змінився, я поволі віддалявся

Розчарований, ображений, здивований такою нетерпимістю

І зв’язок поволі розпалася

Я, я бачив його як друга, я був лише алібі

За тим, що ми бачимо, за тим, що ми живемо

Навіть поза зовнішнім виглядом і за невисловленим

Незважаючи на очевидні, незважаючи на фальшиві посмішки

Троянда — це троянда, хоча я відчуваю її запах

У цьому різниця між буттям і з’являтися