La lune c'est le soleil des loups - IAM

On ne sort pas de la brousse fils, ni d’la cuisse de Jupiter

Mais de ces coins de rue où y’a rasoir dans les bars Jubiler

Les os rouillés suite à tant de bras de fer

On s'étripe pour de pauvres miettes tombées des grattes-ciels

Tout ce qu’on est, c’est ce que vous êtes

Vous haïssez puis exigez que l’on vous aime

Comment?

Un peu, beaucoup, à la folie

Pas du tout, c’est la où on en est aujourd’hui

Contempler de l’aigreur qui affleure dans les cœurs

C’est ce qui arrive à trop tirer sur les pétales de la fleur fragile

Et nous aussi on a perdu des joutes

Pour arranger par respect on a tendu des joues

Rescapés d’un futur brutal, mensonger

Là où le système n’envoie même pas un os à ronger

Où les pas crissent sur les verres et les douilles

Tu veux connaître le nom de mon quartier?

C’est que ces crouilles se

débrouillent

Et on s’est débrouillé, en vivant le soir

Quand la rue était plus belle, les yeux maquillés de noir

Nous on est, mauvais garçon, soit disant, quand les gens bien sommeillent

On va hurler la vie à la lune notre soleil

On fait tout avec rien, eux, rien avec nous

A songer fort, combien d’entre nous deviennent fous?

Nés dans ces endroits, où peu devient beaucoup

La lune c’est le soleil des loups

La lune c’est le soleil des loups

La lune c’est le soleil des loups

La lune c’est le soleil des loups

Tant de soirées sous sa lumière sans jamais croiser Pierrot

A jouer des coudes avec les rats, les cafards et les poivrots

On a tenté tout le jour de ressentir son étreinte

Et que son voile de velours sur nos épaules veuille s'étendre

On fuyait le sommeil comme le regard de ces gens

Qu’on ne croisait qu’au crépuscule nous jugeant de jeunes gênants

Et quand ils nous trouvaient, c’est qu’ils n'étaient plus chez les autres

Quand leur volets s’ouvraient, nous on refermait les nôtres

Et y’avait qu’elle pour nous entendre, elle pour nous comprendre,

à savoir qu’on avait des rêves et une ville à défendre

Champ de vision à étirer, au delà de nos quartiers

Attirés par ailleurs, c’est à elle seule qu’on venait le confier

Quand un et un ne faisait plus qu’un, nous on était une poignée

Déjà kings de la night mais sans les strass et les lauriers

On avait trois fois rien alors on a tout fait avec

Aujourd’hui encore, combien des nôtres entendent son appel?

Beaucoup iront se blottir sous ses ailes, s’endormir dans ses bras

Traîner dans ses rues, chercher un avenir à chaque pas

Et elle sera là à chaque fois bienveillante

Brillante et rassurante pour le loup qui arrive à l’entendre

On fait tout avec rien, eux, rien avec nous

A songer fort, combien d’entre nous deviennent fous?

Nés dans ces endroits, où peu devient beaucoup

La lune c’est le soleil des loups

La lune c’est le soleil des loups

La lune c’est le soleil des loups

La lune c’est le soleil des loups

La lune c’est le soleil des loups

Ми не виходимо з куща сина, не з стегна Юпітера

Але з цих куточків вулиць, де є бритви в барах Jubiler

Іржаві кістки від стількох бійок

Ми випотрошуємо себе за бідні крихти, що впали з хмарочосів

Все, що ми є, те, що є ви

Ви ненавидите, а потім вимагаєте, щоб вас любили

Як?

Трохи, багато, шалено

Зовсім ні, ось де ми сьогодні

Споглядаючи кислинку, що вирує в серцях

Ось що трапляється, коли тягнеться занадто сильно за пелюстки тендітної квітки

І ми також програли ігри

Щоб виправитися з поваги, ми розтягнули щоки

Уціліли в жорстокому брехливому майбутньому

Де система навіть не посилає кістку гризти

Де хрумтять кроки по склянках і розетках

Хочете знати назву мого району?

Це ті круї

керувати

І ми обходилися, живучи ввечері

Коли на вулиці було гарніше, очі чорніли

Ми погані хлопці, мовляв, коли сплять добрі люди

Ми будемо вивати життя на місяць, наше сонце

Ми робимо все ні з чим, вони, нічого з нами

Подумай добре, скільки з нас божеволіє?

Народився в цих місцях, де мало стає багато

Місяць — сонце вовків

Місяць — сонце вовків

Місяць — сонце вовків

Місяць — сонце вовків

Стільки вечорів під його світлом, не зустрічаючи П’єро

Грати ліктями з щурами, тарганами та п’яницями

Ми весь день намагалися відчути його обійми

І її оксамитова фата на наших плечах хоче розтягнутися

Ми тікали від сну, як очі цих людей

Що ми перетнулися лише в сутінках, судячи про нас, клопітливих молодих людей

А коли вони знайшли нас, то тому, що їх уже не було в інших

Коли їхні віконниці відчинилися, ми закрили свої

І тільки вона нас почула, вона зрозуміла нас,

знати, що у нас є мрії і місто, яке треба захищати

Поле зору тягнеться за межі наших околиць

Приваблені деінде, ми прийшли довірити його тільки їй

Коли один і один стали одним цілим, нас була жменька

Вже королі ночі, але без страз і лавров

У нас майже нічого не було, тому ми зробили все

Навіть сьогодні, чи багато з нас чують його заклик?

Багато притулиться під його крилами, засне на руках

Блукайте його вулицями, шукаючи майбутнє на кожному кроці

І вона буде щоразу доброзичлива

Яскраво і заспокійливо для вовка, який може це почути

Ми робимо все ні з чим, вони, нічого з нами

Подумай добре, скільки з нас божеволіє?

Народився в цих місцях, де мало стає багато

Місяць — сонце вовків

Місяць — сонце вовків

Місяць — сонце вовків

Місяць — сонце вовків

Місяць — сонце вовків