Été - IAM, Elodie Rama

L'été marque ces rues de ses éclats, de ses sourires

Des moments d’grâce, même si pour le travail on doit courir

J’aime trop cette vie, c’bordel où les gens s’croisent

Apprécient le temps, ils savent que dès qu’on nait on commence à mourir

Une vie parmi les gens tordus, les gens biens

Les gens honnêtes qui marchent au jour le jour

Sans plan dément sur la comète

Demain c’est loin, le sort fait tourner son aiguille

Ils jouent d’nos plan tout comme Dieu

Qu’a mis cette couleur sur les pommettes

Au quotidien la rue chante sa mélo

Cette violence, ces joies, ces peines et ces mélodrames

Comme ces gamins de douze ans armés qu’on a croisés

Mec, j’ai eu l’impression de voir la mort à l'œuvre sur un vélo

Voici l’décor d’nos adolescences où aucun menteur met les pieds

S’contente de palucher toutes ses connaissances

Aucun besoin d’eux, aucun besoin d’leur discours intéressé

Ici on nait, on vit, on meurt, sans y penser comme une évidence

La lune vient de se coucher, la rue commence à s’agiter

Le soleil s'éveille doucement, doucement

Et sa main s’abbat sur les passants

Le goudron crache sa fumée, les murs commencent à s'étouffer

La chaleur s'étale lourdement, lourdement

Et sa main s’abbat sur les passants

Run and run inside my head

These memories of golden years

There’s nothing I got in the end

Will let the story fade away

People grow, people change

I wish that I could say the same

There’s not enough tears in my eyes

We’ll live forever in my mind

Des passants foncent dans le goudron

À peine 10h c’est la fournaise

Ça fume déjà sur les balcons

Le sol est chaud comme de la braise

Tous les gamins ont une casquette

T-shirt, caleçon, claquettes

Le mec sirote une 16 à l’ombre

Le cul posé sur les cagettes

Des gens pressés en stress, le bus arrive, merde

Le livreur en sueur qui s'énerve

Parce qu’il trouve pas l’adresse

Une fille qui joue au ballon

Un homme qui pousse un caddie

On dirait qu’c’est lourd comme le plomb

Mais ce plomb-là c’est sa vie

Devant la ligne, ça s’frotte les mains

Encore une belle journée

Ça bouge au bar tous les quarts d’heure

Quelqu’un remet sa tournée

Les gouttes commencent à couler

Les flics commencent à tourner

Dans toute la rue on peut sentir

Venir la dernière fournée

Des gens venus de partout

Surement de sacrés parcours

Rien que pour ça, respecte-les

Tu connais pas leurs détours

Et sous l’soleil déchainé

La vie repart pour un tour

Jusqu'à ce qu'à nouveau

Le croissant revienne clamer son amour

La lune vient de se coucher, la rue commence à s’agiter

Le soleil s'éveille doucement, doucement

Et sa main s’abbat sur les passants

Le goudron crache sa fumée, les murs commencent à s'étouffer

La chaleur s'étale lourdement, lourdement

Et sa main s’abbat sur les passants

Yeah, yeah-yeah-yeah

Yeah, yeah-yeah-yeah

Yeah, yeah-yeah-yeah

Yeah, yeah-yeah-yeah

Yeah, yeah-yeah-yeah

Yeah, yeah-yeah-yeah

Літо позначає ці вулиці своїми блискітками, посмішками

Хвилинки благодаті, навіть якщо по роботі доводиться бігати

Я занадто люблю це життя, цей безлад, де люди зустрічаються

Цінуйте час, вони знають, що як тільки ти народишся, ти починаєш помирати

Життя серед викривлених людей, добрих людей

Чесні люди, які ходять день у день

Без божевільного плану на комету

Завтрашній день далеко, доля крутить голку

Вони грають з нашим планом, як Бог

Що цей колір наніс на вилиці

Кожен день вулиця співає свою мелодію

Це насильство, ці радості, ці печалі і ці мелодрами

Як ті дванадцятирічні діти зі зброєю, повз яких ми пройшли

Чоловіче, я відчував, що бачив смерть на велосипеді

Ось декор нашої юності, куди не ступить нога брехуна

Зміст лапати всі свої знання

Немає потреби в них, немає потреби в їхніх корисливих розмовах

Тут ми народжуємося, живемо, вмираємо, не думаючи про це як про щось само собою зрозуміле

Місяць щойно зайшов, вулиця починає ворушитися

Сонце прокидається повільно, повільно

І його рука падає на перехожих

Смола випльовує свій дим, стіни починають задихатися

Спека лежить важка, важка

І його рука падає на перехожих

Біжи і біжи в моїй голові

Ці спогади про золоті роки

Зрештою, я нічого не отримав

Нехай історія згасне

Люди ростуть, люди змінюються

Я хотів би сказати те саме

На моїх очах не вистачає сліз

Ми будемо жити вічно в моїй свідомості

Перехожі набігають на дьоготь

Ледве 10 ранку — піч

На балконах уже димить

Земля гаряча, як вугілля

У всіх дітей шапки

Футболка, труси, шльопанці

Чувак сьорбає 16 у тіні

Дупа на ящиках

Люди в стресі поспішають, автобус їде, лайно

Спітнілий кур’єр, який злиться

Тому що він не може знайти адресу

Дівчинка грає в м'яч

Чоловік штовхає кошик для покупок

Здається, він важкий, як свинець

Але це його життя

Перед лінією потирає руки

Ще один прекрасний день

Кожні чверть години він рухається в барі

Хтось перенесе їхнє турне

Краплі починають текти

Поліцейські починають обертатися

На цілій вулиці відчуваєш

Прийди остання партія

Люди звідусіль

Звичайно, якісь чудові подорожі

Просто за це поважайте їх

Ти не знаєш їхніх обхідних шляхів

І під лютим сонцем

Життя обертається

Поки знову

Півмісяць повертається, щоб оголосити про свою любов

Місяць щойно зайшов, вулиця починає ворушитися

Сонце прокидається повільно, повільно

І його рука падає на перехожих

Смола випльовує свій дим, стіни починають задихатися

Спека лежить важка, важка

І його рука падає на перехожих

Так, так-так-так

Так, так-так-так

Так, так-так-так

Так, так-так-так

Так, так-так-так

Так, так-так-так