Chanson d'automne - IAM

On le pense, on l'écrit, on le chante, on le vit

A la peine, à la joie, à la mort, à la vie

A l'échec, à la gloire, à la haine, à l’amour

Encre noire, sur la plume, de la terre, fait le tour

Saisi ma main, de bon cœur j’la tends

Fleur délicate, cœur battant

Hélas tout c’que j’ai, tient dans ma paume

Papier froissé, chanson d’automne

Ils sont venus, maintes et maintes fois

Vendre leur monde, ton chemin de croix

T’unir à celui que tu n’aimes pas

Et la foule marchait dans les mêmes pas

J’ai vu l’métal couvrir tes ailes

Et sur l'écran, ouais, l’image est belle

Séché tes pleures, perçu les bombes

Les pères, mettre fils et filles dans les tombes

Hurler vengeance, pleurer, crier justice

N’obtenir que le silence: amer supplice

Les heures tournent, feuilles écarlates

Branches échevelées, disparates

Ô petit prince, dis, quel tourbillon !

Ne me dessine pas un mouton, j’en vois des millions

Les lames, éventrent les cocons

L’ironie de la colombe, défendue par des faucons

La lune se voile, lumière vitale

Le monde se renverse, horizon vertical

On le pense, on l'écrit, on le chante, on le vit

A la peine, à la joie, à la mort, à la vie

A l'échec, à la gloire, à la haine, à l’amour

Encre noire, sur la plume, de la terre, fait le tour

Les corps s’enchevêtrent

Les feuilles s’amoncellent

Bientôt il n’y aura plus que ça à ramasser

Les yeux rivés sur le ciel, on s’arrête pas d’espérer

Que tu viennes

C’est gris dans nos têtes

Faut bien qu'ça s’arrête tout le monde se déteste, si tu savais

Les yeux rivés sur le ciel, on s’arrête pas d’espérer

Que tu viennes

Perché sur ta branche, tu nous regardes

Quel monde étrange, les anges se battent

Noyés sous des conflits qu’ils doivent qu'à eux-même

Dividende et profit, voilà où ça mène

Et si on sème de la haine, on récolte pas des roses

On a fait de ce monde un jardin de cactus et de ronces

Et c’est tant pis pour les gosses, si on pense qu'à nos bourses

Ici tout est négoce, de la mort à l’amour

Ne prend pas ton envol, pas tout de suite

Des gens t’attendent, l’espoir existe

Je sais c’que tu penses, des imbéciles

On nous file une planète, on en fait un asile

Enfants pourris gâtés, regarde-nous faire des caprices

Pire, sous tes ailes, combien reposent de sacrifices

Dire qu’on a tout foiré relève de l’euphémisme

A grands coups d'égocentrisme et de capitalisme

Alors que même en vol, est-ce que tu les entends?

Finiront-ils, comme toutes ces feuilles, emportées par le vent?

La fin est aux aboies, faut pas que tu déconnes

C’est pas une plaidoirie, juste une chanson d’automne

On le pense, on l'écrit, on le chante, on le vit

A la peine, à la joie, à la mort, à la vie

A l'échec, à la gloire, à la haine, à l’amour

Encre noire, sur la plume, de la terre, fait le tour

Les corps s’enchevêtrent

Les feuilles s’amoncellent

Bientôt il n’y aura plus que ça à ramasser

Les yeux rivés sur le ciel, on s’arrête pas d’espérer

Que tu viennes

C’est gris dans nos têtes

Faut bien qu'ça s’arrête tout le monde se déteste, si tu savais

Les yeux rivés sur le ciel, on s’arrête pas d’espérer

Que tu viennes

Pourtant le crépuscule vint sur la cité

Comme il vient sur toutes choses

Ми це думаємо, пишемо, співаємо, живемо

До горя, до радості, до смерті, до життя

До невдач, до слави, до ненависті, до любові

Чорне чорнило, на перо, бруд, обійди

Візьми мене за руку, з добрим серцем простягаю її

Ніжна квітка, що б'ється серце

На жаль все, що у мене є, поміщається в моїй долоні

Зм’ятий папір, осіння пісня

Вони приходили знову і знову

Продай їхній світ, свій хресний шлях

Об’єднайся з тим, кого не любиш

І натовп йшов у ногу

Я бачив, як метал закрив твої крила

А на екрані, так, картинка гарна

Висушив твої сльози, сприймав бомби

Батьки, покладіть синів і дочок у могили

Вийте про помсту, плачте, плачте про справедливість

Здобути тільки мовчання: гіркі муки

Години цокають, листочки червоні

Розпатлані, розрізнені гілки

О маленький принц, скажи, що за вихор!

Не малюйте мені вівцю, я бачу мільйони

Леза, розривають кокони

Іронія голуба, якого захищають яструби

Місячна пелена, життєве світло

Світ перевертається догори ногами, вертикальний горизонт

Ми це думаємо, пишемо, співаємо, живемо

До горя, до радості, до смерті, до життя

До невдач, до слави, до ненависті, до любові

Чорне чорнило, на перо, бруд, обійди

Тіла заплутуються

Листя скупчується

Незабаром залишиться тільки що забрати

Очі в небо, ми не можемо перестати сподіватися

Щоб ти прийшов

У наших головах сіро

Це має зупинити, щоб усі ненавиділи один одного, якби ви тільки знали

Очі в небо, ми не можемо перестати сподіватися

Щоб ти прийшов

Сидячи на своїй гілці, ти дивишся на нас

Який дивний світ, ангели б’ються

Потонули під конфліктами, які вони зобов'язані тільки собі

Дивіденди і прибуток, ось куди це веде

І якщо ми сіємо ненависть, ми не пожнем троянди

Ми зробили цей світ садом кактусів і язини

І це дуже погано для дітей, якщо ми думаємо тільки про наші стипендії

Тут все торгівля, від смерті до кохання

Не літайте, поки що

Люди чекають на вас, надія є

Я знаю, що ви думаєте, дурні

Вони дають нам планету, вони роблять її притулок

Розпещені гнилі діти, дивіться, як ми влаштовуємо істерики

Гірше, скільки жертв лежить під твоїми крилами

Сказати, що ми зіпсувалися, це нічого не сказати.

З великими штрихами егоцентризму та капіталізму

Коли навіть у польоті, ти їх чуєш?

Невже вони, як і все те листя, здуваються?

Кінець на корі, не лазите

Це не благання, а лише осіння пісня

Ми це думаємо, пишемо, співаємо, живемо

До горя, до радості, до смерті, до життя

До невдач, до слави, до ненависті, до любові

Чорне чорнило, на перо, бруд, обійди

Тіла заплутуються

Листя скупчується

Незабаром залишиться тільки що забрати

Очі в небо, ми не можемо перестати сподіватися

Щоб ти прийшов

У наших головах сіро

Це має зупинити, щоб усі ненавиділи один одного, якби ви тільки знали

Очі в небо, ми не можемо перестати сподіватися

Щоб ти прийшов

Але на місто настали сутінки

Як він приходить на все