La guimbarde - Hugues Aufray

Trois garçons qui maraudaient

S’en allaient par la forêt

Le premier était un gueux

Le second un miséreux

Le troisième, qu'était boiteux

Lui, jouait de la guimbarde

Le plus grand allait devant

Le cadet allait suivant

Le boiteux, qu’allait traînant

Avait tout juste treize ans

Tout le matin ils marchèrent

Dans les branches et la fougère

Aux abords d’une clairière

Soudain, tous trois s’arrêtèrent

Dans la lumière sereine

Entourée de marjolaines

Appuyée tout contre un chêne

Une enfant filait la laine

L’un lui donna des noisettes

L’autre un bouquet de violettes

Le boiteux lui dit: Fillette

Que tu es donc mignonnette !

Soudain l’aîné s’approcha

Et sa menotte lui vola

La fillette s’affola

S’en fut courant vers le bois

C’est l’aîné qui l'égorgea

L’autre qui la violenta

Le boiteux, lui, s'échappa

Et sa guimbarde tomba

On raconte que, dans ce bois

À la lune, on voit parfois

Le fantôme d’un gueux

Le fantôme d’un miséreux

Le fantôme d’un boiteux

Cherchant en vain sa guimbarde

Sa guimbarde, sa guimbarde

Троє хлопців-мародерів

Їхали через ліс

Перший був жебраком

Другий – бідний

Третє, що кульгав

Він грав на єврейській арфі

Попереду пішов більший

Наступним пішов молодший

Кульгавий, який тягнув

Було лише тринадцять років

Весь ранок вони гуляли

У гілках і папороті

Біля галявини

Раптом усі троє зупинилися

У безтурботному світлі

В оточенні майорану

Притулившись до дуба

Дитина пряла шерсть

Один дав йому лісові горіхи

Інший букет фіалок

Кульгава сказала їй: Дівчино

Який ти милий!

Раптом підійшов старший

І з нього злетіли наручники

Дівчинка запанікувала

Побіг до лісу

Це був найстарший, хто зарізав його

Інший, хто знущався над нею

Кульгавий втік

І впала його єврейська арфа

Кажуть, що в цьому лісі

На місяці ми іноді бачимо

Привид жебрака

Привид жебрака

Привид кульгавої людини

Марно шукав свою арфу

Його єврейська арфа, його єврейська арфа