Om Wat Applaus - Herman Van Veen

Om wat applaus

Heeft hij vergeten

De godverlaten duisternis

Nooit vermoed en nooit geweten

Hoe wit, hoe leeg de winter is

Alleen de wind

De wind die fluistert

Alleen een steen

Een steen die wacht

Alleen een boom

Een boom die luistert

Naar het water

Water lacht

Hij die zijn hand wou laten heersen

Over dingen, over zand

Draagt op zijn schouders brons en marmer

Wordt gekust door vreemde angst

Alleen de dwaze

Gekken weten

Hun kreten klinken schril en hol

En worden langzaam opgevreten

Door een oude wereldbol

за оплески

Він забув

Забута Богом темрява

Ніколи не підозрював і ніколи не знав

Яка біла, яка порожня зима

Тільки вітер

Вітер, який шепоче

Просто камінь

Камінь чекає

Просто дерево

Дерево, яке слухає

До води

вода посміхається

Той, хто хотів дозволити своїй руці панувати

Про речі, про пісок

На його плечах бронза та мармур

Бути цілованим дивним страхом

Тільки дурні

Божевільні знають

Їхні крики звучать пронизливо й глухо

І повільно їдять

Через старий глобус