Na ja - Herman Van Veen

Ich weiß auch nicht

Wieso ich deine Nummer wiederfand;

«Schicksal», sagtest du

Das vertraute «Oh, hallo …

Wie geht es dir denn so?»

Ich hörte dir stumm zu

War' ich doch nur falsch verbunden!

Schicksal, komm, nimm deinen Lauf!

Und wir rissen alte Wunden

Längstvernarbte, wieder auf

Du hast Augen mit Blick aufs Meer

Ich kann sie nicht besser beschreiben

Deine Brust in einem Badetuch

Sprengt jede Dimension —

Na ja, wir woll’n nicht übertreiben …

Bei einem Popkonzert

Auf dem ich mir wie ein Greis vorkam

Traf ich dich im Gewühl

Ich sagte: «Altes Haus

Du siehst unverändert aus!»

Und meinte das Gefühl

Ich lud dich dann noch ein zum Essen

Und es blieb nicht nur dabei

Könnte ich dich doch vergessen

Wärst du mir nur einerlei!

Du hast Augen mit Blick aufs Meer

Augen, die manchmal verwirren

Dein Po in einer engen Jeans

Sprengt jede Dimension —

Na ja, ich kann mich irren …

Es war das Echo

Einstiger Gemütsbewegungen

Das uns zusammentrieb

Und dieses Band

Hielt der Erinnerung nicht stand

Du wolltest, daß ich blieb

Ich mochte meine Frau nicht missen

Und du hingst sehr an deinem Mann

Gepeinigt von Gewissensbissen

Trennten wir uns irgendwann

Du hast Augen mit Blick aufs Meer;

Mein Verstand war' darin fast verschollen

So glücklich wie mit dir

Werd' ich wohl nie mehr sein —

Na ja, das klingt sehr geschwollen

Я теж не знаю

Чому я знову знайшов твій номер;

«Доля», — сказала ти

Знайоме «Ой, привіт...

Ну як справи?"

Я слухав тебе мовчки

Я був лише неправильно підключений!

Доля, прийди своїм курсом!

І ми рвали старі рани

Довгий шрам, знову вгору

У вас очі звернені до моря

Я не можу описати її краще

Ваші груди в банному рушнику

Вибухає кожен вимір —

Ну, ми не хочемо перебільшувати...

На поп-концерті

На якому я відчував себе старим

Я зустрів тебе в натовпі

Я сказав: «Стара хата

Ви виглядаєте так само!»

І мав на увазі відчуття

Тоді я запросив тебе на обід

І це не просто зупинилося

Якби я тільки міг тебе забути

Якби мені було байдуже до тебе!

У вас очі звернені до моря

Очі, які іноді плутають

Твій низ у вузьких джинсах

Вибухає кожен вимір —

Ну, я можу помилятися...

Це було відлуння

Колишні емоції

Це нас зблизило

І ця стрічка

Не витримав пам'яті

Ти хотів, щоб я залишився

Я не хотів сумувати за дружиною

А ти була дуже прив’язана до свого чоловіка

Збитий муками совісті

Ми в якийсь момент розлучилися

У вас очі звернені до моря;

Мій розум майже втратив у цьому

Такий же щасливий, як з тобою

Я, мабуть, більше ніколи не буду -

Ну, це звучить дуже пухко