Middagoverpeinzing - Herman Van Veen

Dies ist ein schoner Mittag, um zu sterben

Im frischen Bett behutsam aufgebahrt

Die Lieben freundschaftlich um mich geschart

Sinnig parlierend mit betrübten Erben

Dieweil ich murmle von Papieren und Pension

Begreift das Volk: es ist soweit

Jetzt passt kein Hader und kein Streit

Sein Herz läuft ab — drum mässigt man den Ton

Warum ist man beim Sterben so gefasst?

Wenn du noch lebst, wird oir nichts nachgesehn

Kein Bessrungsschwur macht ungeschehn

Was du einmal verbrochen hast

Doch nun — ich bin ja fast schon abgehakt —

Ist alles von Erhabenheit umflort

Man wartet gnädig auf mein letztes Wort

Was es auch sei — ich hab es schön gesagt

Це прекрасний полудень, щоб померти

Дбайливо розклали в свіжу грядку

Навколо мене дружно зібралися мої близькі

Змістовні переговори з горе-спадкоємцями

А я тим часом бурмочу про папірці та пенсії

Народ розуміє: час настав

Тепер годиться без сварок і без сварок

Серце б'ється — тому тон помірний

Чому людина така спокійна, коли вмирає?

Якщо ви ще живі, ні про що не будуть піклуватися

Жодна клятва вдосконалення не скасує це

Те, що ви колись зробили

Але тепер - я вже майже закінчив -

Все оповито величчю

Вони чекають мого останнього слова

Що б це не було — я сказав це добре