Blaue Flecken - Herman Van Veen

Ja, ich heulte zu den Sternen

wie ein halb erfrorner Hund.

Ja, ich muџte mich entfernen

ohne mitteilbaren Grund.

Ja, ich hocke in Lokalen,

fordre Biere zum Duell.

Ja, ich spreche unter Qualen.

Sowas geht halt nicht so schnell.

Nein, ich kau nicht meine N¤gel.

Und bestimmt nicht bis aufs Blut.

Nein, ich streiche nicht die Segel.

Ich lebe, und es geht mir gut.

Ich hab јberall

blaue Flecken von dir.

Ja, ich muџte mich entscheiden.

Ja, ich habe dich vermiџt.

Nein, ich habe seit uns beiden

nicht mal ein Gespenst gekјџt.

Ja, wir machen jetzt Geschichte,

ich blamiere uns unsterblich.

Ich mache Schluџ.

Und dann Gedichte,

heiџe Ware, leicht verderblich.

Nein, ich kau nicht meine N¤gel.

Und bestimmt nicht bis aufs Blut.

Nein, ich streiche nicht die Segel.

Ich lebe, und es geht mir gut.

Ich hab јberall

blaue Flecken von dir.

Так, я вила на зірки

як напівзамерзла собака.

Так, мені довелося видалити себе

без причини, про яку не можна повідомити.

Так, я сиджу в барах,

виклик пива на дуель.

Так, я говорю в агонії.

Щось подібне просто не проходить так швидко.

Ні, я не грижу нігті.

І точно не до крові.

Ні, я не схиляю вітрила.

Я живий і здоровий.

У мене є скрізь

синці від тебе.

Так, я повинен був прийняти рішення.

Так, я скучив за тобою.

Ні, у мене з тих пір, як ми вдвох

навіть не поцілував привид.

Так, ми зараз творимо історію

Я соромлю нас безсмертних.

я розлучаюся.

А потім вірші

гарячі товари, легко псуються.

Ні, я не грижу нігті.

І точно не до крові.

Ні, я не схиляю вітрила.

Я живий і здоровий.

У мене є скрізь

синці від тебе.