Lebend kriegt ihr mich nicht - Heinz Rudolf Kunze

In den Staedten bebte der Asphalt, es schwelte das Gestein

Die Glatzen und die Dunklen schluen sich die Schaedel ein

Die Fluesse schwollen schweflig an, der Dom zu Koeln versank

Die Menschen wankten glasig durch den suesslichen Gestank

Der Friese schrie aus seinem Evangelium

Der Dichter schlang ihm schliesslich einen Knebel um

Ich komme von der Grenze

Wo die Haehne wie im Schlaf geworfne Babies kraehn

Wo die unebetnen Fremden durch den Mischwald gehen

Dort lernt man wilde Taenze

Und Schreie nach Vergeltung fuer die alte Schmach

Ein graues Land.

Und jede Menge Wut liegt brach

«Wir leben in der Schande»

So endete zuhause jedes Nachtgebet

Und wahr war nur, was nirgends in den Buechern steht

«Das Neue waechst am Rande»

So plaerrten die Propheten uns die Ohren weich

«Und eines Tages wuchern wir ins Herz vom Reich.»

Das alles steht geschrieben

In meinem Sterngesicht

Lebend, lebend

Lebend kriegt ihr mich nicht

Wir spielten in Ruinen

Die standen dort gut erhalten seit dem letzten Krieg

Dazwischen bluehten neue mit der Aufschrift SIEG

So mancher trat auf Minen

Der wurde dekoriert und dann vom Sport befreit

Und doch war es im Grunde eine schoene Zeit

Ein Fernsehmoderator

Zerstoerte Mutters zweites Chirugiegesicht:

Sie lachte ueber ihn, und das vertrug es nicht

Es ar mein eigner Vater

Ein Inbegriff von Pflichtgefuehl und Tugend

So viel, und kein Wort mehr, zu meiner Jugend

Das alles steht geschrieben

In meinem Sterngesicht

Lebend, lebend

Lebend kriegt ihr mich nicht

Ich hoerte nicht auf Lehrer

Die schleifen Aktentaschen wie den eignen Sarg

Ich flog aus jedem Institut, ich trieb es arg

Brandzeicehn Ruhestoerer

Der Anblick von Gebueckten macht mich wund und krank

Mit Zwanzig ueberfiel ich eine satte Bank

Drei Geiseln bei der Beute:

Ein fetter Friese, der sich fuern Erloeser hielt

Ein Frollein, das stets mehr als sein Gehalt verspielt

Zwei wirklich nette Leute

Genau wie der Poet, der keinen Sinn mehr sah

Der jubelte, weil endlich was mit ihm geschah

Das alles steht geschrieben

In meinem Sterngesicht

Lebend, lebend

Lebend kriegt ihr mich nicht

Ich lebe in den Waeldern

Samt Geiseln und nem Dutzend von der Polizei

Die liefen zu mir ueber und wir atmen frei

Wir ernten von den Feldern

Das Geld liegt unberuehrt in unserem Baumversteck

Die Scheine welk wie Herbstlaub und gruenbraun wie Dreck

Ich will zurueck zur Grenze

Wo der Wind mich krault und meinen wahren Namen kennt

Wo man Eiensinn noch Glueck und Frolleins Frollein nennt

Dort lernt man wilde Taenze

Und der Friese kann verkuenden, bis sein Mund ausfranst

Und der Dichter lernen, wie man mit sich selber tanzt

Das alles steht geschrieben

In meinem Sterngesicht

Lebend, lebend

Lebend kriegt ihr mich nicht

Lebend kriegt ihr mich nicht!

Text: Kunze — Musik: Kunze, Luerig

Heinz Rudolf Kunze: Gesang, Gitarren

Heiner Luerig: Gitarren, Solo

Peter Miklis: Drums

Josef Kappl: Bass

У містах тремтів асфальт, тліла скеля

Лисий і темний покривав їм черепа

Річки набухли сіркою, затонув Кельнський собор

Крізь солодкий сморід люди хиталися скляними

Фризець вигукував свою євангелію

Поет нарешті поставив йому кляп

Я родом з кордону

Де співають півні, як немовлята, підкинуті уві сні

Де мішаним лісом ходять нерівні незнайомці

Там ви навчитеся диким танцям

І плаче про помсту за стару ганьбу

Сіра країна.

І багато гніву лежить на ньому

«Ми живемо в соромі»

Так закінчувалася кожна нічна молитва вдома

І тільки те, чого немає в книгах, було правдою

«Нове росте на краю»

Тож пророки тихо лепетали нам на вуха

«І одного дня ми виростемо в серце імперії».

Це все написано

В моєму зірковому обличчі

Живий, живий

Ви не можете дістати мене живим

Ми грали в руїнах

Вони стояли там у хорошому стані з останньої війни

Між ними зацвіли нові з написом SIEG

Деякі наступали на міни

Його нагородили, а потім звільнили зі спорту

І все ж це був в основному хороший час

Телеведуча

Знищене друге хірургічне обличчя матері:

Вона сміялася з нього, і це не витримало

Це мій рідний батько

Втілення боргу та чесноти

Так багато, і більше ні слова, про мою молодість

Це все написано

В моєму зірковому обличчі

Живий, живий

Ви не можете дістати мене живим

Я не слухав вчителів

Вони тягнуть портфелі, як свою труну

Мене виганяли з кожного інституту, я погано його водив

Марка порушника спокою

Мене болить і нудить від вигляду людей, які сутулилися

Коли мені було двадцять, я пограбував колосальний банк

Три заручники з здобиччю:

Товстий фрізець, який думав, що він Викупитель

Молода дівчина, яка завжди грає більше, ніж свою зарплату

Двоє дуже гарних людей

Так само, як і поет, який більше не бачив сенсу

Він підбадьорився, бо з ним нарешті щось сталося

Це все написано

В моєму зірковому обличчі

Живий, живий

Ви не можете дістати мене живим

Я живу в лісі

З заручниками і десятком поліцейських

Вони підбігли до мене, і ми вільно дихаємо

Збираємо врожай з полів

Гроші лежать недоторканими в нашій схованці на дереві

Купюри зів’яли, як осіннє листя, і зелено-бурі, як бруд

Я хочу повернутися на кордон

Де вітер пестить мене і знає моє справжнє ім’я

Де Айензінн ще називають Глюк, а Фроллейнс Фроллайн

Там ви навчитеся диким танцям

І фриз може оголошувати, поки рот не потріскається

І поет навчиться танцювати сам з собою

Це все написано

В моєму зірковому обличчі

Живий, живий

Ви не можете дістати мене живим

Ти мене живим не дістанеш!

Текст: Kunze — Музика: Kunze, Luerig

Хайнц Рудольф Кунце: вокал, гітара

Хайнер Люріг: гітари, соло

Пітер Мікліш: Барабани

Йозеф Капль: бас