Stirnenfuß - Heinz Rudolf Kunze

Fiebernde Propheten machten Geld aus kleinen Kindern

Münzen aus den Zähnen und Scheine aus der Haut

Hungrige Soldaten saugten Tränen aus Gewehren

Kämpften mit den Schatten und der Wind war laut

Mannequins in Federn trugen würgend enge Gürtel

Beteten am Telefon und nippten Lotustee

«Wozu gab man euch neun Leben?

Seid ihr nicht unsterblich?»

Schrie ich und berührte sie — da waren sie aus Schnee

Ungelesne Bücher brannten fauchend in den Büschen

Totgeglaubten Feinden ging es nie zuvor so gut

Schlote rissen Wunden in den Eierschalenhimmel

Schlüssellöcher waren informiert und

Spuckten Blut

Affen hinter Windschutzscheiben zuckten unter Stromschocks

Eine Hand am Radio, die andre am Geschlecht

Grau geborne Bettler fielen singend auf ein Fließband

Folterknechte waren zu sich selber zu gerecht

Ich ging weiter

Ohne Ziel und ohne Gruß

Mit meinem Stirnenfuß

Lebensmüde spritzten Testamente in die Meere

Schrieben sich mit Asche ein ins

Wälderbuch

Astronauten rieben sich die Augen als sie lasen:

Letzter Böser Wille und den Opfern Fluch!

Fackelträger löschten, Beduinen bauten Deiche

Segelflieger spähten nach der Sturmflut aus

Ballerinen übten den Spagat auf Bebenrissen

Wehe dem der schwach war und allein zu Haus

Ich ging weiter

Ohne Ziel und ohne Gruß

Mit meinem Stirnenfuß

Ich ging weiter

Und mit jedem Schritt verschwand

Ein Land

Ich sah dich nackt mit Freunden und mit Fremden

Du lachtest und du schworst, es sei für mich

Ich weinte schief und ließ mich von dir küssen

Ich glaubte dir aufs Wort und haßte dich

Ich ging weiter

Ohne Ziel und ohne Gruß

Mit meinem Stirnenfuß

Ich ging weiter

Und mit jedem Schritt verschwand

Ein Land

Лихоманкові пророки заробляли гроші на маленьких дітях

Монети з зубів і купюри зі шкіри

Голодні солдати смоктали сльози з гармат

Боровся з тінями і вітер був сильний

Манекени в пір'ї носили задушливі тугі пояси

Молитися по телефону і пити лотосовий чай

«За що тобі дали дев’ять життів?

Хіба ти не безсмертний?"

Я закричав і торкнувся їх — ось вони зі снігу

Непрочитані книжки горіли, гарчачи в кущах

Вороги, які вважалися мертвими, ще ніколи не йшли так добре

У небі яєчної шкаралупи димарі рвали рани

Замкові щілини були повідомлені і

плюнув кров'ю

Мавпи за лобовими склом сіпалися від удару струмом

Одна рука на радіо, інша на сексі

Сірі народжені жебраки, співаючи, падали на конвеєр

Мучителі були занадто справедливі до себе

Я пішов далі

Без мети і без привітання

З моєю передньою ступнею

Втомившись від життя, воля плеснула в моря

Записали себе з попелом в

лісова книга

Астронавти протирали очі, читаючи:

Остання зла воля і прокляття на жертвах!

Факелоносці гасили вогонь, бедуїни будували дамби

Пілоти планера розвідували після штормового нагону

Балерини вправлялися в розколах на тріщинах від землетрусу

Горе тому, хто був слабий і один вдома

Я пішов далі

Без мети і без привітання

З моєю передньою ступнею

Я пішов далі

І з кожним кроком зникав

Країна

Я бачив тебе голою з друзями і з незнайомими людьми

Ти сміявся і клявся, що це для мене

Я криво заплакала і дозволила тобі мене поцілувати

Я повірив тобі на слово і ненавидів тебе

Я пішов далі

Без мети і без привітання

З моєю передньою ступнею

Я пішов далі

І з кожним кроком зникав

Країна