Буря - GroTTesque

Буря… Бог морей осерчал

Ветер… Волны бьются в причал

А далеко в беспокойных водах,

Корабль борется с природой.

И переломный миг настал:

Воюют ветер и металл!

Звезды... Мертвый свет в небесах.

Буря... И молитвы на устах

Но вот гений людской был сломлен,

И ветра свист гимну смерти подобен.

Корабль жалобно скрипит...

И вода бурлит!

Мировой океан жалости не знает

Коль ты дашь слабину -

Он примет тебя к себе

И никто никогда не узнает

О томящейся на дне беспокойной душе

Море... Волны бьются в борта

Люди... Виден страх в их сердцах

И вот корабль ко дну уходит

Надежды нет, всех волною накроет

Стоят машины и свет погас.

И смерти страшной пробил час!

Мировой океан жалости не знает

Коль ты дашь слабину -

Он примет тебя к себе

И никто никогда не узнает

О томящейся на дне беспокойной душе

Мировой океан жалости не знает

Коль ты дашь слабину -

Он примет тебя к себе

И никто никогда не узнает

О томящейся на дне беспокойной душе

Буря.. бог морей осерчал.

Ветер.. волны бьются в причал

А океан - он глубок и темен.

Корабль, что был людьми построен,

Решив однажды бросить вызов судьбе

Теперь покоится на дне…

Буря… Бог морів розсердився

Вітер… Хвилі б'ються у причал

А далеко у неспокійних водах,

Корабель бореться із природою.

І переломна мить настала:

Воюють вітер та метал!

Зірки... Мертве світло на небі.

Буря... І молитви на вустах

Але геній людський був зламаний,

І вітру свист гімну смерті подібний.

Корабель жалібно скрипить...

І вода вирує!

Світовий океан жалості не знає

Якщо ти даси слабину -

Він прийме тебе до себе

І ніхто ніколи не дізнається

Про тужливу на дні неспокійну душу

Море... Хвилі б'ються в борти

Люди... Видно страх у їхніх серцях

І ось корабель на дно йде

Надії немає, всіх хвилею накриє

Стоять машини і світло погасло.

І смерті страшної пробив годину!

Світовий океан жалості не знає

Якщо ти даси слабину -

Він прийме тебе до себе

І ніхто ніколи не дізнається

Про тужливу на дні неспокійну душу

Світовий океан жалості не знає

Якщо ти даси слабину -

Він прийме тебе до себе

І ніхто ніколи не дізнається

Про тужливу на дні неспокійну душу

Буря.. бог морів розсердився.

Вітер.. хвилі б'ються у причал

А океан – він глибокий і темний.

Корабель, що був людьми побудований,

Вирішивши якось кинути виклик долі

Тепер спочиває на дні.