Тень - Грай

На сухой земле тает багряный след.

Слышится голос в древних корнях,

Застит медь дымки прощальных бед,

В душном забвении боль хороня.

Снова в тумане тонет рассвет,

Стужей врастая в сумрак дня.

Вслед за весной ходила,

Тропами зверем водила,

Холодом, мглой поила,

Воем ветров молила.

Мерзлым быльем стелила,

Пляской вьюги роднила,

В горькую тьму манила,

В зорях тоску таила.

Слышу шепот твой из седых озер,

Сплетаются тени в черных ветвях.

Под талыми льдами вижу твой взор -

Бездонный омут в бледных очах.

Пеленой лежит кровяной узор

Тяжелым покровом на ветхих камнях.

Давний сон мой дышит скорбью -

Мне не вздохнуть под землей,

Разлилась черная вода,

Смотрит вновь в кровь небес.

По тусклому снегу бежала,

Далекое пламя искала,

В звонкой тиши кричала,

К мертвым огням взывала.

В безлунную ночь шептала,

В пустошь лесов ступала,

Травами день венчала,

Дымы костров вдыхала.

Пеплом цветы укрыла,

С незрячими сон делила,

Терпкий покой хранила,

Серой совой кружила,

В заводи знаки чертила,

Песням грозы вторила,

Волком слепым следила,

Взглядом без глаз томила.

На сухій землі тане багряний слід.

Чується голос у стародавньому корінні,

Застигнуть мідь серпанки прощальних бід,

У задушливому забутті біль ховаючи.

Знову в тумані тоне світанок,

Стужів вростаючи в сутінки дня.

Слідом за весною ходила,

Стежками звіром водила,

Холодом, імлою напувала,

Виттям вітрів молила.

Мерзлим булям стелила,

Пляска завірюхи ріднила,

В гірку темряву манила,

У зорях тугу таїла.

Чую шепіт твій із сивих озер,

Сплітаються тіні у чорних гілках.

Під талими льодами бачу твій погляд

Бездонний вир у блідих очах.

Пеленою лежить кров'яний візерунок

Тяжким покривом на старих каменях.

Давній сон мій дихає скорботою.

Мені не зітхнути під землею,

Розлилася чорна вода,

Дивиться знову у кров небес.

По тьмяному снігу бігла,

Далеке полум'я шукала,

У дзвінкій тиші кричала,

До мертвих вогнів волала.

У безмісячну ніч шепотіла,

У пустку лісів ступала,

Травами день вінчала,

Дими вогнищ вдихала.

Попелом квіти вкрила,

З незрячими сон ділила,

Терпкий спокій зберігала,

Сірий совою кружляла,

На заводі знаки креслила,

Пісням грози вторила,

Вовком сліпим стежила,

Поглядом без очей томила.