Колодец - Грай

Из колодезной воды

Мертвых глаз взирает мгла.

Вниз, на дно, ведут следы

Той, что душу забрала.

Снится бледное чело,

Сушит горло липкий страх -

Имя выжжено его

Алым следом на руках.

Из колодца холод пьет

Черной траурной воды,

И на гулких стенах лед

Оставляет мрак беды.

Зельем сонным мужа опоила,

Да к колодезю водила.

В сердце остро лезвие вонзила,

Да в колодце утопила.

Видел месяц сквозь седы туманы

От серпа кровавы раны.

Всплеск ночную тишину нарушил,

Отпустило тело душу.

Вечор по лугу да всё гуляла,

Злы коренья собирала;

Собирала вечор злы коренья,

На темну реку ходила;

Те коренья мыла, вымывала

Чисто начисто в реке;

А как вымывши коренья,

Сухо насухо сушила;

Иссушивши злы коренья,

Мелко намелко стирала;

Намелко стирала злы коренья,

Да и яду наварила.

З колодязної води

Мертвих очей дивиться імла.

Вниз, на дно, ведуть сліди

Тієї, що душу забрала.

Сниться бліде чоло,

Сушить горло липкий страх

Ім'я випалено його

Яскравим слідом на руках.

З криниці холод п'є

Чорної жалобної води,

І на гулких стінах лід

Залишає морок лиха.

Зіллям сонним чоловіка опоила,

Та до колодязя водила.

У серці гостро лезо встромило,

Та в колодязі втопила.

Бачив місяць крізь сивий туман.

Від серпа криваві рани.

Сплеск нічну тишу порушив,

Відпустило тіло душу.

Вечір по лузі та все гуляла,

Зли коріння збирала;

Збирала вечір зли коріння,

На темну річку ходила;

Ті коріння мила, вимивала

Чисто начисто у річці;

А як вимивши коріння,

Сухо насухо сушила;

Висушивши зли коріння,

Дрібно дрібно прала;

Намелко стирала злі коріння,

Та й отруту наварила.