Nordlichter wehn - Godewind

Wind fällt wie Regen ewig auf’s Land,

Fließt über`n Himmel, wirbelt im Sand,

Raut auf die Worte, kühlt ab die Haut,

Wohnt nicht in Schlössern aus Luft gebaut.

Nordlichter weh`n hoch über mir.

Fahnen der Sonne im großen Bär.

Nordlichter weh`n in mich hinein,

Ich möchte wieder im Norden sein.

Wohnt auf den Bergen, schweigender Stein,

Rollt wie ein Felsen in`s Meer hinein.

Lautlose Feuer, blau, eisig-grün,

Die erst am Morgen langsam verglüh`n

Вітер падає на землю, як дощ,

По небу тече, в піску кружляє,

Грубий на словах, холодить шкіру

Не живіть у повітряних замках.

Північне сяйво віє високо наді мною.

Прапори сонця у великого ведмедя.

Північне сяйво в мене дує,

Я хочу знову бути на півночі.

Живе на горах, тихий камінь,

Котиться, як камінь, у море.

Тихі вогні, сині, крижано-зелені,

Які лише потихеньку згорають на ранок