Le rivage - Glaciation

Une ligne d’or couchée derrière les vagues

Comme un corps indolent hérissé de rayons

Crève les yeux

Soleil victorieux, rassemble tes faisceaux

Le cri d’un aigle dans I’azur

Un songe mort, une soif, un soupir

Un mirage barbare saignant nos repentirs

Par-delà l’onde dormante, l’incendie flamboie

Nous nous pámons alanguis aux mélopées lascives

D’un orchestre fantóme

Sourions aux nuées fugitives

Du rivage ardent

Le regard accroché aux havres interdits

Tel un vieillard sondant le tain noir du miroir

Sa jeunesse arrachée par l’horloge macabre

Une vie goutte à goutte tarie de toute gloire

Nous nous pámons alanguis aux mélepées lascives

D’un orchestre fantóme

Sourions aux nuées fugitives

Du rivage incendié

Par-delà l’onde dormante, l’incendie flamboie

Réchauffe nos chairs moribondes

Couchées á l’ombre des marbres

Lá-bas la vie fulgure en fournaise, insolente

Tandis que nous veillons aux murailles calcaires

De hautes citadelles páles, ultimes reliquaires

D’une enfance à dompter les étoiles filantes

Nous scrutons les eaux noires nos ámes von boire

De ce siècle révons le sublime naufrage

À nos lèvres portons le périlleux ciboire

Arrosant de venin no hideuses nuits de rage

Pierres anciennes et silence de peste

Veilles stériles aux bastions du néant

La mer et plus rien, le grand gouffre, béant

Ô réves de volcans

Nous mourons sous les cendres de nos torpeurs funestes

La mer et puis rien, le grand gouffre, nous appelant

Ne restent dans mes songes

Que l’acier d’un iris

Le vermeil d’un ciel

Золота лінія лежить за хвилями

Як мляве тіло, що щетиниться променями

Вискочи очі

Переможне сонце, збери свої промені

Крик орла в лазурі

Мертвий сон, спрага, зітхання

Варварський міраж, що кровоточить наше покаяння

За сплячою хвилею палає вогонь

Від ласих мелодій ми втомлені

Про фантомний оркестр

Посміхнімося швидкоплинним хмарам

З палаючого берега

Дивлячись на заборонені притулки

Як старий, що пробує чорну пляму дзеркала

Його юність зірвав моторошний годинник

Життя, яке висохло від усієї слави

Ми втомлені від похотливих співів

Про фантомний оркестр

Посміхнімося швидкоплинним хмарам

З палаючого берега

За сплячою хвилею палає вогонь

Зігріває нашу вмираючу плоть

Лежачи в тіні мармурів

Там життя палає, як піч, нахабне

Поки ми спостерігаємо за вапняковими стінами

Високі бліді цитаделі, остаточні мощі

З дитинства приборкав падаючих зірок

Ми вдивляємося в чорні води, які будуть пити наші душі

Цього століття давайте мріяти про величне корабельне аваріння

До наших уст ми несемо небезпечний циборій

Обливаючись отрутою, немає жахливих ночей люті

Стародавнє каміння і чумна тиша

Безплідні чування на бастіонах Порожнечі

Море і нічого, велика прірва, що зяє

О мрії про вулкани

Ми вмираємо під попелом наших смертоносних омерзіння

Море, а потім нічого, велика прірва, кличе нас

Не залишайся в моїх мріях

Чим сталь ірису

Червоний колір неба