La mer, les ruines - Glaciation

Pas d’amour pas de haine, un seul dieu anathème

La tapage du Grand Rien, seul et unique emblème

Pas de fièvre, pas de guerre oh non, pas l’enfer

Des milliers d’enfants-rois travestissent Lucifer

Les arcanes du vide et les mea-culpa

Ont châtré pour toujours les dernières vendettas

La dernière étincelle, gloria gloria!

L’inversion universelle, tous contre tous, et caetera

Et pourtant, tu savais, tu savais depuis le début

La fin de race, l’abject, la lointaine gloire déchue

Le Golgotha, tes fils sacrifiés, et encore plus loin

Les chiens à l’affût

Toujours debout, malgré tout, les pieds dans le rien

Et les chaînes, tout seul, tes yeux dans ceux des malouins

Le mélange, la fange, le déluge d'échanges

Qui rongent, ordures, défigurent la transe

La glace, fosses communes en avalanches

Le ciel, lacéré de non-revanches

Le gris, la nuit n’est plus noire et blanche

Le ciel, peut-être un jour, le silence

Une noce saccagée, un ciel de fin de bataille

Et l’orage annoncé, saccage des saccages

Avorté lui toujours demeure en embuscade

Car les choses mortes, même crevées nous assaillent

Se redressent, nous poursuivent et nous tuent d'âge en âge

Les plus belles fiancées… Les plus froides

Cuivres déglingués qui résonnent en fanfares

Métal passé, Mélancolie d’or et d’argent ternes

Que le temps rancuneux affadit sous sa lame

Aux tympans purs et doux des jeunes filles sans fard

Font sonner l’air violent des musiques de casernes!

Et à leur joue vierge donne couleur des flammes!

Ні любові, ні ненависті, лише один бог анафема

Шум Великого Ніщо, єдина емблема

Ні гарячки, ні війни, ні, ні пекла

Тисячі дітей-королів переодягають Люцифера

Таємниці порожнечі і mea culpa

Кастрував назавжди останні вендети

Остання іскра, gloria gloria!

Універсальна інверсія, всі проти всіх і так далі

І все ж ти знав, ти знав весь час

Кінець перегонів, унижене, далека впала слава

Голгофа, твої принесені в жертву сини, і далі

Собаки на ходу

Все ще стоїть, незважаючи ні на що, ноги ні в чому

І ланцюги, зовсім одні, твої очі в Сен-Мало

Суміш, болото, потоп обмінів

Це гризуть, сміття, спотворюють транс

Ожеледь, братські могили в лавинах

Небо, порізане без помсти

Сіра, ніч вже не чорно-біла

Небо, може, колись, тиша

Розграбоване весілля, кінець битви небо

І оголошений шторм, буйство буйства

Перерваний він досі залишається в засідці

Бо мертві речі, навіть зламані, нападають на нас

Вставай, ганяйся за нами і вбивай нас від віку до віку

Найкрасивіші наречені... Найхолодніші

Рамшакла латунь, яка резонує в духових оркестрах

Вицвілий метал, Меланхолія тьмяного золота і срібла

Той обурений час тупиться під його лезом

До чистих і милих барабанних перетинок нелакованих дівчат

Виклич жорстоке повітря казармової музики!

І їхній незайманій щоці дає колір полум'я!