Et puis le soufre - Glaciation

Le voici, l’ange malade qui lentement s’abime

Des cieux où il est né aux gouffres anonymes

Il traine sa carcasse, que fatigue son áge

En révant en secret aux ors et au carnage

Il regrette parfois le confort des fosses

Quand il glisse dans l’onde, sous l'æil de Cronos

Qu’il embrasse au milieu des démons et des porcs

Des damnés, et des monstres, qui calcinent l’Athanor

Son nom est sans jamais, ni toujours, ni mesure

Il marque sur son front l’opposé de l’Azur

Et dessine le plan des géographies grises

Oú acharnent ses pairs, dans des plaines sordides

Tout entières replies d’aberrants hybrides

Vingt mille pieds sous la glace et la banquise

Car sans demain est le silence des gouffres

Insondables abimes, au furieux appétit

Qui digérent, narquois, en leur ventre ravi

Larmes acides, la bile, et puis le soufre

Ось він, хворий ангел повільно згасає

З небес, де він народився, до безіменних прірв

Волочить свою тушу, втомлену віком

Таємно мріють про золото і бійню

Він іноді сумує за комфортом боксів

Коли ковзає на хвилі, під оком Кроноса

Нехай цілується серед бісів і свиней

Про проклятих і чудовиськ, які спалюють Атанор

Його ім'я без будь-коли, завжди і без міри

Він позначає на чолі протилежність Лазурному

І намалюйте карту сірих географій

Там, де його однолітки невпинно, на поганих рівнинах

Повністю заповнений гібридними викидами

Двадцять тисяч футів під льодом і паковою кригою

Бо без завтра тиша прірв

Неосяжні безодні, люто голодні

Які перетравлюють, сардонично, у своєму задоволеному животі

Кислі сльози, жовч, а потім сірка