Mou Milas Ma Noiotho Monos - Giorgos Mazonakis

Σαν φεγγάρι που τις νύχτες αλητεύει

Η καρδιά μου στο σκοτάδι ταξιδεύει

Κάτι ψάχνει για να βρει

Το ποτήρι μες στα χείλη μου ραγίζει

Ένα σώμα που πονάει τραυματίζει

Και ν' αλλάξει δε μπορεί

Μου μιλάς μα νοιώθω μόνος

Σαν δραπέτης φεύγει ο χρόνος

Και τον ψάχνεις στην στροφή

Μου μιλάς μα νοιώθω μόνος

Φίλος μένει μόνο ο πόνος

Δεν υπάρχει επαφή

Σε κοιτάζω μες στα μάτια δεν με βλέπεις

Τη ζωή μου στο λεπτό την ανατρέπεις

Και δεν έχεις τι να πεις

Κι όλο ψάχνω μες στο χάος που με ζώνει

Βλέπω πλήθος κι όμως είναι όλοι μόνοι

Μένει ο ήχος της σιωπής

Як місяць, що блукає вночі

Моє серце в темряві подорожує

Він шукає, що знайти

Скло на моїх губах тріскається

Тіло, яке болить, болить

І це не може змінитися

Ти говориш зі мною, але я відчуваю себе самотнім

Час летить як втікач

А ти шукай його по черзі

Ти говориш зі мною, але я відчуваю себе самотнім

Тільки біль залишається другом

Контакту немає

Я дивлюся тобі в очі, ти мене не бачиш

Ти перевертаєш моє життя з ніг на голову за хвилину

І тобі нема що сказати

І я продовжую дивитися в хаос, який мене оточує

Я бачу натовп, а вони все самі

Звук тиші залишається