Mono Emena Fovamai - Giorgos Mazonakis

Και ξεφυλλίζω της ζωής μου το βιβλίο

Βλέπω να κλείνει εμπρός μου ο ορίζοντας

Μες στην ομίχλη· κι έτσι μόνος παραλύω

Φεύγω στη νύχτα, την καρδιά μου βρίζοντας

Δεν φοβάμαι τους άλλους, μόνο εμένα φοβάμαι

Με σκοτώνουν τις νύχτες όσα ακόμα θυμάμαι

Από αγάπες χαμένες κι από λάθη δικά μου

Την καρδιά μου την βρίζω που δεν είσαι κοντά μου

Δεν φοβάμαι τους άλλους, μόνο εμένα φοβάμαι

Με σκοτώνουν τις νύχτες όσα ακόμα θυμάμαι

Ανάμεσά μας το σκοτάδι και οι τύψεις

Και πώς να πούμε λόγια που δεν τα `παμε;

Θα `θελα απόψε στο κορμί σου να με κρύψεις

Και να σου λέω «πιο πολύ αγάπα με»

І я гортаю книгу свого життя

Я бачу, як горизонт закривається переді мною

У тумані, і тому я паралізований один

Я йду вночі, проклинаючи своє серце

Я не боюся інших, я боюся тільки себе

Те, що я пам’ятаю, вбиває мене вночі

Від втраченого кохання і від моїх помилок

Я проклинаю своє серце, що тебе немає біля мене

Я не боюся інших, я боюся тільки себе

Те, що я пам’ятаю, вбиває мене вночі

Між нами темрява і докори сумління

І як ми можемо говорити слова, які нам не подобаються?

Я б хотів, щоб ти сховав мене в своєму тілі сьогодні ввечері

І сказати тобі "люби мене більше"