Attimi - Gianni Togni

Attimi fragili preoccupanti

Attimi di un giorno come tanti

Ma perché stiamo qui a guardare come vanno via

La città è solo un gioco di luci se vuoi possiamo spegnerle

Dalla mia stanza non si vedono aeroplani

Solo una strada una fila di lampioni

Il cielo è carta di giornale

E buono solo da bruciare vedi

Quanta fatica per chiamarti amore

Mi sembra strano come chiedere un favore

Forse in fondo alla mia vita

C'è davvero solo una valigia

Vedi amica mia io mi vorrei trovare

Dove è possibile sentire il tuo cuore battere

Solo noi in un posto tranquillo senza più città

Con la terra da riprenderci con il sole da dividerci

Nel nostro letto scordato al quinto piano

C'è ancora voglia di capire cosa siamo

Un viaggio in cui si arriva tutti e due

Le mie mani strette nelle tue guarda

Che questa volta andremo più lontano

Chiudendo gli occhi se rallentiamo

Poi più forte fino a farsi male

Fino a non saper più dove andare senti

E adesso è come fossimo anche noi

Niente più di questi attimi che vanno via

Тривожні крихкі моменти

Моменти дня, як і будь-який інший

Але чому ми тут, щоб дивитися, як вони зникають

Місто — це просто гра вогнів, якщо хочеш, ми можемо їх вимкнути

З моєї кімнати не видно літаків

Просто вулиця, ряд ліхтарних стовпів

Небо – це газета

Розумієте, гарно лише горіти

Скільки зусиль, щоб назвати тебе коханням

Це здається мені дивним, як просити про послугу

Можливо, наприкінці життя

Насправді валіза лише одна

Бачиш, мій друже, я хотів би знайти себе

Де ви можете відчути, як б’ється ваше серце

Тільки ми в тихому місці, де більше немає міст

Із землею, щоб повернути нас, а сонцем, щоб розділити нас

У нашому забутому ліжку на п’ятому поверсі

Ще є бажання зрозуміти, що ми є

Подорож, у яку ми обидва прибуваємо

Мої руки стиснуті в твоїх поглядах

Що цього разу ми підемо далі

Закриваємо очі, якщо сповільнюємось

Потім голосніше, поки не завдасть собі шкоди

Поки не знаєш, куди йти, слухай

І тепер ніби ми теж були

Ці моменти більше не минають