On l'appelait Fleur de Fortifs - Georgius

Entre Malakoff et Saint-Ouen

Il y avait une pauvre bicoque

Où c’qu’habitait une fille de rien

Qu’avait des allures équivoques

La malheureuse avait seize ans

Elle n’avait plus ses père'z'et mère'z

Et, pour manger convenablement

Elle vendait des fleurs au cimetière

Et puis, le soir, elle vendait son corps

Pour s’acheter une côtelette de porc

On l’appelait Fleur-des-Fortifs

A cause qu’elle avait l’air chétif

Elle avait l'œil rébarbatif

Et f’sait l’amour en collectif

Quand on pense à tous ces oisifs

Qu’ont des bagues et des pendentifs

Y a de quoi s’arracher les tifs

Y a pas d’autre qualificatif, tif tif

Hop là !

Un soir, près de l’usine à gaz

Elle rêvait de mille tendresses

Avec un gars qui f’rait du jazz

Et qui lui f’rait vibrer la caisse

Elle aperçut un vieux vieillard

-Les vieillards ne sont jamais jeunes-

Qui la suivait dans le brouillard

A l’heure où c’que les riches déjeunent

«Que voulez-vous ?»

qu’elle lui cria

Le vieux vieillard lui dit comme ça

«On t’appelle Fleur-des-Fortifs

Fais un arrêt facultatif

Nous allons prendre l’apéritif

Je le paierai, je n' suis pas juif

J' suis vieux, mais je suis sensitif

Je rêve de petits trucs lascifs

Si tu m' fais du superlatif

Je te paierai double tarif, rif rif»

Mais elle poussa de grands cris

En reconnaissant son grand-père

«Arrière, cochonnet !»

qu’elle lui dit

Et il fit cinq, six bonds en arrière

Et, dans un sursaut de dégoût

Il s'étrangla avec sa barbe

Y se j’ta son corps dans l'égout

Tandis qu’elle s' pendait à un «arbe»

Comme quoi, y a toujours de l’honneur

Où c’qu’il y a du sens et du cœur

On l’appelait Fleur-des-Fortifs

Elle repose dessous un massif

De rhododendrons maladifs

Où l' rossignol chante, pensif

«C'est l’Etat le grand responsif

Qui laisse les filles vendre leur rosbif»

Et le merle répond, plaintif

«Tout ça, c’est bien emmerlatif !

tif tif»

Між Малакоффом і Сент-Уеном

Була бідна халупка

Де жила нікчемна дівчина

Це мало двозначні темпи

Нещасній було шістнадцять

У неї вже не було тата й матері

І правильно харчуватися

Вона продавала квіти на кладовищі

А потім увечері продала своє тіло

Свинячу відбивну купити

Він називався Флер-де-Фортіф

Тому що вона виглядала кепською

У неї було дивне око

І кохатися колективно

Коли подумати про всіх тих нероб

Що мають кільця і ​​кулони

Досить порвати тіфи

Немає іншого кваліфікатора, tif tif

Привіт!

Одна ніч біля газового заводу

Вона мріяла про тисячі ніжностей

З хлопцем, який би займався джазом

І хто б його змусив вібрувати коробкою

Вона побачила старого

-Старі ніколи не бувають молодими-

Хто йшов за нею в тумані

У той час, коли багаті обідають

"Що ти хочеш ?"

— гукнула вона на нього

Старий старий сказав йому таке

«Ми називаємо вас Fleur-des-Fortifs

Зробити необов’язкову зупинку

Будемо випити аперитив

Я заплачу, я не єврей

Я старий, але я чутливий

Я мрію про хтиві дрібниці

Якщо ви робите мене чудовим

Я заплачу тобі подвійну ціну, риф риф"

Але вона голосно плакала

Впізнаючи свого діда

«Назад, порося!»

що вона йому сказала

І зробив п’ять-шість стрибків назад

І, задихаючись від огиди

Він подавився бородою

Y se j'ta його тіло в каналізацію

Як вона висіла на "дереві"

Як що, завжди є честь

Де сенс і серце

Він називався Флер-де-Фортіф

Вона відпочиває під грудкою

Хворі рододендрони

Де соловей співає, задумлива

«Найбільше відповідає держава

Хто дозволяє дівчатам продавати ростбіф»

А дрізд відповідає жалібно

«Це все так нудно!

tif tif»