Imprudentes... - Georgius

Une chanson efféminée

Imprudentes !

Une chanson pour les dames.

Mon Dieu, ma chère !

Quand une mariée, de fleurs toute fleurie

Gravit d’un pas tremblant le seuil de la mairie

Devant monsieur le maire et son ventre écharpé

Elle répond «Oui !

Oui !»

d’un ton mal assuré

Festins, danses, chansons: elle est sa légitime

Et l’on entend sonner minuit, l’heure du crime

Alors tous les dessous, dans un coin, vont rêver

Au lit elle se demande «Qu'est-ce qui va m’arriver ?»

C’est d' la timidité

Et de la chasteté

C’est de l’ingénuité

Et d' la curiosité

Mais l' mari arrive et

C’est de la dureté

C’est de la cruauté

Et d' la férocité !

Imprudente

Où vas-tu?

L' diable te tente

T’es perdue

Car ce soir, dans le noir

Tu perdras tout espoir

Imprudente

Où vas-tu?

L' diable te tente

T’es foutue

«Tu viens chez moi, beau blond ?»

Soupire une vestale

Au flâneur hésitant, rêvant de saturnales

Il s'éloigne, il revient, il marchande et l’on part

D’un pas vraiment rapide.

Il a l' feu quelque part

Un hôtel, l’escalier, une porte et l’on rentre

Je crois, se dit la dame, qu’il a du cœur au ventre

Là le faune amoureux la dénude en moins d' deux

Elle jette un coup d'œil et n’en croit pas ses yeux

C’est de la nudité

Et de la crudité

C’est de l'énormité

Et de l’immensité

Et la dame de crier

C’est de l’atrocité

De la lubricité

Et d' la rapidité

Imprudente

Où vas-tu?

L' diable te tente

T’es perdue

C’est l' frère à Rigoulot

Un membre des cent kilos

Imprudente

Où vas-tu?

L' diable te tente

T’es foutue !

Près du bois de Boulogne, un soir où l’amour chante

Un jeune damoiseau est là, là dans l’attente

Les cheveux ondulés et la pochette au bras

En tortillant des reins il va, fait les cent pas

Un grand géant barbu lui dit quelques paroles

L’imberbe lui répond «Ah !

Tais-toi, tu m’affoles»

Et sous les yeux des cerfs, des cerfesses aux abois

Le barbu dit «T'occupe pas de c' qui s' passe derrière toi !»

C’est d' la cupidité

Et d' l’immoralité

C’est d' la sensualité

Et d' la postérité

L’autre se laisse tenter

C’est d' la fraternité

C’est d' la banalité

Дівоча пісня

Безрозсудний!

Пісня для дам.

Боже мій милий!

Коли наречена, квітами все розквітла

Вилазить тремтливим кроком на поріг ратуші

Перед мером і його сирим животом

Вона відповідає: «Так!

Так !"

непевним тоном

Застілля, танці, пісні: вона йому належить

І ми чуємо, як дзвенить північ, година злочину

Так сниться вся білизна, в кутку

У ліжку вона думає: "Що зі мною буде?"

Це сором'язливість

І цнотливість

Це винахідливість

І цікавість

Але приходить чоловік і

Це жорстокість

Це жорстокість

І лютість!

безрозсудний

Куди ти йдеш?

Диявол спокушає вас

Ви заблукали

Тому що сьогодні ввечері в темряві

Ви втратите всю надію

безрозсудний

Куди ти йдеш?

Диявол спокушає вас

Ти на хер

— Ти йдеш до мене додому, блондин красень?

Зітхає весталка

Нерішучому фланеру, який мріє про сатурналії

Він йде, повертається, торгується і ми йдемо

Дуже швидко.

Десь горить

Готель, сходи, двері і повертаємося

«Я думаю, — подумала дама, — у нього серце

Там закохана дика природа роздягає її менш ніж на дві частини

Вона кидає один погляд і не вірить своїм очам

Це нагота

І сирість

Це грандіозність

І неосяжність

І жінка кричить

Це звірство

З розпусти

І швидкість

безрозсудний

Куди ти йдеш?

Диявол спокушає вас

Ви заблукали

Він брат Рігуло

Учасник сто кіло

безрозсудний

Куди ти йдеш?

Диявол спокушає вас

Ти на хер!

Біля Булонського лісу вечір, коли співає кохання

Там молодий дамуазо чекає

Хвилясте волосся і клатч на руці

Вигинаючись спиною, йде, крокує

Великий бородатий велетень сказав йому кілька слів

Безбородий відповів: «А!

Замовкни, ти зводиш мене з розуму"

А під очима рогачі, рогачі

Бородатий чоловік каже: «Не зважай на те, що відбувається позаду!»

Це жадібність

І аморальність

Це чуттєвість

І потомство

Другий спокушається

Це братерство

Це банальність