Dure de la feuille - Dranem, Georgius

Le notaire de Saint-Malo

Voudrait bien marier sa fille

Mais elle sourde comme un pot

A part ça elle est gentille.

Il l’a fait venir à Paris

Dans un tas de soirées mondaines.

Elle n’a pas pu trouver de mari,

Le notaire a de la peine

D’autant plus qu' derrière un rideau

Il entendit certains propos

Tenus par quelques gigolos

Qui parlaient d' sa fille en ces mots:

Elle sent bon le chèvrefeuille

Tout ça c’est bien, fort bien, très bien

Hélas elle est dure de la feuille

Elle n’entend rien, mais rien de rien.

Si ses toilettes la distinguent

Et si on désire lui faire un compliment

Faut gueuler car elle est sourdingue

Et on s’enroue immédiatement.

Faut gueuler car elle est sourdingue

Et on s’enroue immédiatement.

Ah c’est dommage: elle est charmante…

— Vous êtes bien jolie, BIEN JOLIE !

— Au lit?

Qu’est-ce que vous voulez faire au lit?

— Non, je dis: Jolie, avec votre grand chapeau !

— Un grand chameau?

Où voyez-vous un grand chameau?

— Mais non: Votre chapeau, garni de dentelles !

— Un chameau dans un nid d’hirondelles?

Mais vous êtes fou !

Pauvre fille, elle n’a rien compris.

Alors rideau…

Le notaire de Saint-Malo

A vu des docteurs célèbres.

L’un d’entre eux, un vrai rigolo,

Lui a dit: Dans les ténèbres,

Tirez un coup de feu en l’air

Pour lui ouvrir la trompe d’Eustache.

Le soir, muni de son revolver,

Dans sa chambre v’là qu’il se cache.

Il tire trois balles dans le plafond

Il a cassé la suspension,

Fendu la glace du grand salon.

Elle a souillé son pantalon.

Elle sent bon le chèvrefeuille

Tout ça c’est bien, fort bien, très bien

Elle est toujours dure de la feuille

Elle n’entend rien, mais rien de rien.

Elle est devenue plus malingre

Elle a de l’entérite depuis cet accident

Et comme elle est toujours sourdingue

Ça donne quelque chose de charmant

Et comme elle est toujours sourdingue

Ça donne quelque chose de charmant.

— Alors, vous avez eu peur?

PEUR !

Je dis: VOUS AVEZ EU PEUR?

— Non merci: pas de beurre.

Ça fait grossir.

— (Ah oui, y a rien à faire…) Et l’oreille?

Toujours BOUCHEE?

— Il passe tous les matins.

— Quoi?

— Le boucher: il passe tous les matins

Oh, pauvre fille: elle n’a encore rien compris.

Allons !

Rideau…

Elle a trouvé, c’n’est pas trop tôt,

Un mari de complaisance

Un jeune homme qui n’est pas très beau

Et muet depuis sa naissance.

Il ne lui dit jamais un mot

Elle ne répond pas une parole

Ça donne de très jolis tableaux

Le soir au lit, c’est croquignole

Elle n’entend rien, mais rien du tout

Quand il remplit ses devoirs d'époux

Mais il est muet, il n’est pas mou

Elle se réveille mère à chaque coup.

Elle a douze gosses sans qu’elle le veuille

Tous les douze gueulent comme des putois

Car ils sont tous durs de la feuille

Et ils parlent tous à la fois.

Quand l' père se fâche, ça le distingue

Il ouvre la bouche mais il n’en sort que du vent

Le muet engueulant les sourdingues

Ça donne quelque chose de marrant

Le muet engueulant les sourdingues

Ça donne quelque chose de marrant.

Нотаріус Сен-Мало

Хотів би одружитися з дочкою

Але вона глуха, як горщик

Крім того, вона мила.

Він привіз її до Парижа

На багатьох світських вечірках.

Вона не могла знайти чоловіка,

У нотаріуса біда

Тим більше, що за завісою

Він почув якусь розмову

Тримається кількома жиголо

Хто сказав про свою дочку такими словами:

Вона пахне опеньками

Все це добре, дуже добре, дуже добре

На жаль, вона жорстка з простирадла

Вона нічого не чує, але взагалі нічого.

Якщо її туалет виділяє її

І якщо ви хочете зробити йому комплімент

Ви повинні кричати, тому що вона глуха

І ми відразу хрипнемо.

Ви повинні кричати, тому що вона глуха

І ми відразу хрипнемо.

Ах, як шкода: вона чарівна...

«Ти дуже гарна, ДУЖЕ ГАРНА!»

- В ліжку?

Що ти хочеш робити в ліжку?

"Ні, я кажу: гарненька, з вашим великим капелюшком!"

— Великий верблюд?

Де ти бачиш великого верблюда?

— Та ні: твій капелюх, шнурками оброблений!

— Верблюд у ластівчиному гнізді?

Але ти божевільний!

Бідна дівчина, вона нічого не розуміла.

Тож завіса...

Нотаріус Сен-Мало

Бачив відомих лікарів.

Один з них, справжній жартівник,

Сказав йому: У темряві,

Зробіть постріл у повітря

Щоб відкрити йому євстахієву трубу.

Увечері, озброївшись револьвером,

У своїй кімнаті він ховається.

Він стріляє трьома кулями в стелю

Він зламав підвіску,

Розділіть скло в головній вітальні.

Вона забруднила йому штани.

Вона пахне опеньками

Все це добре, дуже добре, дуже добре

Їй все ще важко від аркуша

Вона нічого не чує, але взагалі нічого.

Вона стала ще більш хворою

Після тієї аварії у неї ентерит.

І як вона завжди глуха

Це дає щось прекрасне

І як вона завжди глуха

Це дарує щось чарівне.

— Отже, ти злякався?

СТРАХ !

Я кажу: ВИ БОЯЛИСЯ?

«Ні, дякую: без масла».

Це робить вас товстим.

— (Ага, нема чого робити...) А вухо?

Все ще БУТИЛЬОВАНИЙ?

«Він приходить щоранку.

- Що?

— Різник: він приходить щоранку

Ой, бідна дівчинка: вона ще нічого не зрозуміла.

Ходімо !

Штора…

Знайшла, ще не скоро,

Розрахунковий чоловік

Молодий чоловік не дуже красивий

І німий від народження.

Він ніколи не говорить їй ні слова

Вона не відповідає ні слова

Це дає дуже гарні картини

Вночі в ліжку, це крокіньйол

Вона нічого не чує, але взагалі нічого

Коли він виконує свої обов'язки чоловіка

Але він німий, він не м'який

Вона щоразу будить маму.

У неї дванадцять дітей, а сама цього не бажає

Всі дванадцятеро кричать, як скунси

Тому що всі вони жорсткі з аркуша

І говорять усі одночасно.

Коли батько злиться, це виділяє його

Він відкриває рота, але виходить тільки вітер

Німі кричать на глухих

Це дає щось смішне

Німі кричать на глухих

Це дає щось смішне.