Un Attimo Ancora - Gemelli Diversi

Fa male dirselo, ora che venti avversi soffiano, sulla nostra fiaccola,

Si spengono, sogni in un cassetto di un castello per me diventato bettola,

Come una favola, non significa, persa l’ultima lacrima,

Prima che il vento porti via con s l’ultima briciola,

Del nostro amore, dove, non c' pi sole, e l’aria gelida,

Presto sono alla mia tavola, pensandoti, sento gi I brividi,

Adesso abbracciami, basta nascondersi, dietro parole a volte inutili,

Si spento il fuoco che scaldava I nostri cuori, credici,

Il tuo profumo sulla mia pelle, non vedo pi nel cielo le mie stelle che

brillavano,

Non vedo pi I tuoi occhi che splendono, quando con I miei s’incrociano,

Segnan l’epilogo ricordi, che dentro le tue lacrime nascondono, l’ultimo

fremito…

Dammi solo un minuto, un soffio di fiato, un attimo ancora,

Stare insieme finita, abbiamo capito, ma dirselo dura

Voglio spiegarmi, adesso dammi solo un minuto per levarmi

Questo sapore amaro dal palato, sapore di passato di un amore sciupato,

Di qualcosa di perfetto che poi cambiato, non so di chi dei due pu esser la colpa,

Non importa, adesso ascolta, ci che conta, non bagnare con le lacrime

Una fiamma morta che si gi spenta, potremmo piangere domani

Senza che l’altro ci senta, attenta, questo non vuol dire che sia solo tu a soffrire,

Ma penso che sia solo tu a soffrire, ma penso che star male adesso non possa

servire,

Per poterci riunire, non che voglia fuggire, ma preferisco non mentire,

tardi per capire,

Perch ad un tratto arrivato il maledetto freddo e nel suo viaggio si portato

il nostro caldo.

Con te vivevo un sogno ma ora sono sveglio…

Come mai I tuoi occhi ora stanno piangendo…

Persa, l’ultima lacrima, prima che il vento porti con s l’ultima briciola

Dimmi che era un sogno E ci stiamo svegliando

Sono sveglio… Dammi solo un minuto, un soffio di fiato, un attimo ancora

Stare insieme finito, abbiamo capito, ma dirselo dura

Dammi solo un minuto, un soffio di fiato, un attimo ancora

Stare insieme finito, abbiamo capito, ma dirselo dura

Dammi solo un minuto un soffio di fiato, un attimo ancora…

Мені боляче говорити один одному зараз, коли віють несприятливі вітри на наш факел,

Виходять, мріють у шухляді про замок, що став для мене таверною,

Як у казці, це не означає, втратив останню сльозу,

Перш ніж вітер забере останню крихту,

Про нашу любов, де вже нема сонця і холодного повітря,

Скоро я за своїм столом, думаю про тебе, я вже відчуваю озноб,

А тепер обійми мене, сховайся за часом марними словами,

Вогонь, що зігрівав наші серця, згас, повірте,

Твої парфуми на моїй шкірі, я більше не бачу своїх зірок на небі

вони сяяли,

Я більше не бачу твоїх очей, які сяють, коли вони зустрічаються з моїми,

Спогади, які ховаються в твоїх сльозах, останніх, знаменують епілог

кайф...

Просто дай мені хвилину, вдих, ще мить,

Будучи разом, ми розуміємо, але говоримо це важко

Я хочу пояснити, а тепер дайте мені хвилинку, щоб встати

Цей гіркий смак від піднебіння, смак минулого втраченого кохання,

У чомусь ідеальному, що потім змінилося, я не знаю, чия це вина,

Не важливо, тепер слухай, що важливо, не мочися сльозами

Мертве полум’я, яке вже згасло, ми могли б плакати завтра

Не чуючи нас, будьте обережні, це не означає, що страждаєте тільки ви,

Але я думаю, що страждаєш тільки ти, але я думаю, що зараз це не може бути хворим

служити,

Щоб мати можливість возз'єднатися, не те що я хочу втекти, але я вважаю за краще не брехати,

пізно зрозуміти,

Бо раптом прийшов проклятий холод, і він забрав його в дорогу

наше тепло.

Я жив з тобою мрією, але тепер я прокинувся...

Як то твої очі зараз плачуть...

Загублена, остання сльоза, перед тим, як вітер несе з собою останню крихту

Скажи мені, що це був сон, і ми прокидаємося

Я прокинувся ... Просто дайте мені хвилину, подих, ще мить

Разом закінчилося, ми розуміємо, але важко розповідаємо один одному

Просто дайте мені хвилину, подих, ще мить

Разом закінчилося, ми розуміємо, але важко розповідаємо один одному

Просто дайте мені хвилину, подих, ще мить...