Mary - Gemelli Diversi

Mary…è andata via l’hanno vista piangere correva nel buio di una

ferrovia notti di sirene in quella periferia si dice che di tutti noi

ha n po’nostalgia ma lei se ne è andata Mary…

Si sente sola Mary ora ha paura Mary l’ho vista piangere poi chidere

una risposta al cielo Mary e ora il suo sguardo non mente ha gli occhi

di chi nasconde alla gente gli abusi osceni del padre ma non vuol

parlarne Mary e cela i suoi dolori in un foglio del diario che ora ha tra le manie guardando vecchie foto chiede aiuto ad una preghiera sui

polsi i segni di quegli anni chiusi in una galera la madre che sa tutto

e resta zitta ora il suo volto porta i segni di una nuova sconfitta e

l’ho vista girar per la città senza una meta dentro lo zaino i ricordi

che le han sporcato la vita tradita da chi l’ha messa al Mondo e in secondo il suo corpo i segni di un padre che per Mary adesso è morto è

stanca Mary non ha più lacrime ed ora chiede al destino un sorriso

chiuso in un sogno la sera ma…

dicono che Mary se n'è andata via l’hanno vista piangere correva nel

buio di una ferrovia sanno che scappava notti di sirene in quella

periferia non bastava correre si dice che di noi tutti abbia un po'

nostalgia ma lei se n'è andata MARY CHE CAMMINA SU SENTIERI PIù SCURI

STAI CERCANDO SORRISI SINCERI OLTRE I MURI DI QUESTA CITTà OH MARY

CAMMINANDO SU SENTIERI PIù SCURI SUL DIARIO SEGRETO SCRIVEVI «quella

bestia non è mio papà"ora ripenso a quando mi parlavi in lacrime

dicevi questa vita non la cambio ma ci sto provando sto pregando ma sembra inutile e abbracciandomi dicesti tornerò…

hey guarda c'è Mary è tornata in stazione sai stringe la mano a due

persone il suo bel viso ha cambiato espressione senza più gocce di dolore ora la bacia il sole bacia il suo uomo e la bimba nata dal suo

vero amore con quel suo sorriso che da senso a tutto il resto protetto

da un mondo sporco che ha scoperto troppo presto ha un’anima ferita

un’innocenza rubata sa che è la vita non una fiaba ma ora Mary è

tornata una fata

cammina lenta ma sembra che sia contenta, attenta

una sfida eterna aspetta ma non la spaventa

era altrove e suo padre ora ha smesso di vivere Mary

fissa la sua lapide versare lacrime è impossibile

Si chiedono ma è Mary quella in fondo alla via??è riuscita a crescere

tornata con il giorno in quella ferrovia fresca di rugiada parla di sè

Mary senza nostalgia stanca ormai di piangere lei sa quanto dura questa

vita sia ma lei l’ha cambiata Mary camminando su sentieri più scuri hai

trovato sorrisi sinceri oltre i muri di questa città oh Mary camminavi

su sentieri più scuri sul diario segreto scrivevi quella bestia non è

mio papà…

Мері... вона пішла, вони побачили, як вона плаче, вона втекла в темряві одного

Залізничні ночі сирен у тому передмісті кажуть, що всіх нас

у неї трохи ностальгія, але вона пішла, Мері...

Вона відчуває себе самотньою, Мері тепер боїться, Мері. Я бачив, як вона плакала, а потім запитав

відповідь небу Марія і тепер її погляд не бреше, вона має очі

тих, хто приховує від людей нецензурні образи батька, але не хоче

говорити про це Мері та ховає свої болі в аркуші щоденника, який вона зараз має у своїх нав’язливих думках, переглядаючи старі фотографії, просить допомоги до молитви про

зап'ястки ознаки тих років замкненої у в'язниці матері, яка все знає

і мовчить, тепер його обличчя має ознаки нової поразки e

Я бачив, як вона безцільно блукала містом у своїх спогадах

хто забруднив її життя, зраджений тими, хто приніс її на світ, і в другому її тілі ознаки батька, який тепер мертвий для Марії

втомлена Марія не має більше сліз і тепер вона просить у долі посмішки

закритий уві сні ввечері але...

вони кажуть, що Мері пішла, вони бачили, як вона плакала, вона втекла

темрява залізниці вони знають, що ночі сирен втекли в тій

передмістя не вистачало бігати кажуть, що нам усім потроху

ностальгія, але вона пішла

ТИ ШУКАЄШ ЩИРИХ УСМІШОК ЗА СТІНАМИ ЦЬОГО МІСТА О МЕРІ

ХОДЯЧИ ТЕМНІШИМИ ШЛЯХАМИ У ТАЄМНОМУ ЩОДЕННИКУ НАПИШІТЬ "ЩО

"Звір - це не мій тато", я згадую той момент, коли ти розмовляв зі мною в сльозах

ти сказав, що це життя, я не зміню його, але я намагаюся, я молюся, але це здається марним, і ти обіймаєш мене, ти сказав, що я повернуся ...

Привіт, подивіться, Мері повернулася на станцію, ви знаєте, що вона тисне руку двом

люди її гарне обличчя змінило вираз немає більше краплі болю тепер цілує її сонце цілує її чоловік і дитина народжена нею

справжнє кохання з тією його посмішкою, яка надає значення всьому іншому захищеному

з брудного світу він занадто рано виявив, що має поранену душу

вкрадена невинність знає, що життя - це не казка, але тепер це Мері

повернулася фея

вона йде повільно, але здається щасливою, уважною

вічний виклик чекає, але не лякає її

вона була в іншому місці, і її батько тепер перестав жити з Мері

дивлячись на її надгробок, неможливо сльози пролити

Вони дивуються, а чи Мері та сама в кінці вулиці?? Вона встигла вирости

повертаючись до того дня в тій свіжій від роси залізниці, про яку вона розповідає

Мері без ностальгії втомилася плакати, тепер вона знає, як довго це триває

Життя таке, але вона змінила Мері, пішовши темнішими шляхами, які ти маєш

знайшли щирі усмішки за мурами цього міста о, Мері, ти ходила

на темніших стежках у таємному щоденнику ти написав, що звір не є

Мій тато…