Ритка Дорофеева - Гарик Сукачёв, Кампанелла Каменной Звезды

Что мне делать, я пропал,

Ритка, что ты сделала.

Твоё тело — крахмал

Белей снега белого.

Отравила мне судьбу,

Отняла профессию,

Ритка, я тебе не вру

Всей вот этой песнею.

Ах, Ритка Дорофеева,

Что же ты наделала,

Твоё тело, вот дела,

Белей снега белого.

Ах, Ритка Дорофеева,

Что же ты наделала,

Твоё тело, вот дела,

Белей снега белого.

Я работал в РСУ

Цементобетонщиком,

А теперь я на углу

С розовым бидончиком.

Бросьте, братцы, мне в бидон

Рублики-копеечки,

В Ритку я давно влюблен,

Это вам не семечки.

Ах, Ритка Дорофеева,

Что же ты наделала,

Твоё тело, вот дела,

Белей снега белого.

Ах, Ритка Дорофеева,

Что же ты наделала,

Твоё тело, вот дела,

Белей снега белого.

Мне прораб Кузьмич читал

О женском поле лекции,

Только я давно пропал

От твоей комплекции.

Я работу задвигал,

Планы и задания,

И тогда Кузьмич сказал мне:

«Лёша, до свидания».

Ах, Ритка Дорофеева,

Что же ты наделала,

Твоё тело, вот дела,

Белей снега белого.

Ах, Ритка Дорофеева,

Что же ты наделала,

Твоё тело, вот дела,

Белей снега белого.

И теперь сижу-тужу

Бомжем на Арбате я,

Наседает на меня

Нищенская братия.

Тычет палкой да культёй,

Мол, уходи отселева,

И хохочет надо мной

Ритка Дорофеева.

Ах, Ритка Дорофеева,

Что же ты наделала,

Твоё тело, вот дела,

Белей снега белого.

Ах, Ритка Дорофеева,

Что же ты наделала,

Твоё тело, вот дела,

Белей снега белого.

Ритка Дорофеева,

Что же ты наделала,

Твоё тело, вот дела,

Белей снега белого.

Ах, Ритка Дорофеева,

Что же ты наделала,

Твоё тело, вот дела,

Белей снега белого.

Що мені робити, я зник,

Ритка, що ти зробила.

Твоє тіло — крохмаль

Білий сніг білого.

Отруїла мені долю,

Забрала професію,

Ритко, я тобі не брешу

Усією ось цією піснею.

Ах, Ритка Дорофєєва,

Що ж ти наробила,

Твоє тіло, ось діла,

Білий сніг білого.

Ах, Ритка Дорофєєва,

Що ж ти наробила,

Твоє тіло, ось діла,

Білий сніг білого.

Я працював у РСУ

Цементобетонник,

А тепер я на куті

З рожевим бідончиком.

Киньте, братики, мені в бідон

Публіки-копієчки,

У Ритку я давно закоханий,

Це вам не насіння.

Ах, Ритка Дорофєєва,

Що ж ти наробила,

Твоє тіло, ось діла,

Білий сніг білого.

Ах, Ритка Дорофєєва,

Що ж ти наробила,

Твоє тіло, ось діла,

Білий сніг білого.

Мені виконроб Кузьмич читав

Про жіноче поле лекції,

Тільки я давно пропав

Від твоєї комплекції.

Я роботу засував,

Плани та завдання,

І тоді Кузьмич сказав мені:

«Льоша, до побачення».

Ах, Ритка Дорофєєва,

Що ж ти наробила,

Твоє тіло, ось діла,

Білий сніг білого.

Ах, Ритка Дорофєєва,

Що ж ти наробила,

Твоє тіло, ось діла,

Білий сніг білого.

І тепер сиджу-тужу

Бомжем на Арбаті я,

Насідає на мене

Злиденна братія.

Тисне палицею та культей,

Мовляв, йди звідсіля,

І регоче з мене

Ритка Дорофєєва.

Ах, Ритка Дорофєєва,

Що ж ти наробила,

Твоє тіло, ось діла,

Білий сніг білого.

Ах, Ритка Дорофєєва,

Що ж ти наробила,

Твоє тіло, ось діла,

Білий сніг білого.

Ритка Дорофєєва,

Що ж ти наробила,

Твоє тіло, ось діла,

Білий сніг білого.

Ах, Ритка Дорофєєва,

Що ж ти наробила,

Твоє тіло, ось діла,

Білий сніг білого.