Хочет хоть кто-то - Гарик Сукачёв, Неприкасаемые

В омуты, в броды, в посветы, в грозы,

В петлю из солнца, вскачь, в черноту.

В чахлые счеты веры и рвоты,

В дым сигареты, словно в свечу.

Хочет хоть кто-то укрыть меня пледом

Или на ночь, иль навсегда.

Может хоть кто-то смирить меня с небом?

Может быть, нет, а может быть, да.

Думы, как трели.

Думы-перины

И тамбурины судьбы, как тамбура.

И параллели комьями глины

Слепою кобылою к свету костра.

Но хочет хоть кто-то укрыть меня пледом

Или на ночь, иль навсегда.

Может хоть кто-то сравнить меня с небом?

Может быть, нет, а может быть, да.

Славные бесы, чумазые боги,

Слезы-занозы кровью с лица.

Снова колеса, снова дороги,

Только луна, как шоссе, без конца.

Хочет хоть кто-то укрыть меня пледом

Или на ночь, иль навсегда.

Может хоть кто-то смирить меня с небом?

Может быть, нет, а может быть, да.

Может хоть кто-то сравнить меня с небом?

Может быть, нет, а может быть, да.

Вомути, в броди, в посвіти, в грози,

В петлю із сонця, стрибаючи, у чорноту.

Похмурі рахунки віри і блювоти,

У дим сигарети, немов у свічку.

Хоче хоч хтось укрити мене пледом

Або на ніч, або назавжди.

Може хоч хтось упокорити мене з небом?

Можливо, ні, а може бути, так.

Думи, як трели.

Думи-періни

І тамбурини долі, як тамбура.

І паралелі грудками глини

Сліпою кобилою до світла багаття.

Але хоче хоч хтось укрити мене пледом

Або на ніч, або назавжди.

Може хоч хтось порівняти мене з небом?

Можливо, ні, а може бути, так.

Славні біси, замурзані боги,

Сльози-скалки кров'ю з особи.

Знову колеса, знову дороги,

Тільки місяць, як шосе, без кінця.

Хоче хоч хтось укрити мене пледом

Або на ніч, або назавжди.

Може хоч хтось упокорити мене з небом?

Можливо, ні, а може бути, так.

Може хоч хтось порівняти мене з небом?

Можливо, ні, а може бути, так.