Automne, op.18 no.3 - Hugues Cuenod, Martin Isepp, Geoffrey Parsons

Automne au ciel brumeux, aux horizons navrants.

Aux rapides couchants, aux aurores palies,

je regarde couler, comme l' eau du torrent,

tes jours fait de mélancolie.

Sur l' aile des regrets mes esprits emportés, comme s' il se pouvait que notre

âge rennaisse!

Parcourent en rêvant lescoteaux enchantés,

où jadis sourit ma jeunesse!

Je sens, au clair soleil du souvenir vainqueur.

Refleurir en bouquet les roses déliées.

Et monter à mes yeux, des larmes, qu' en mon coeur,

mes vingt ans avaient oubliées!

Осінь з туманним небом, серцерозривними горизонтами.

На швидких заходах сонця, на блідих зорях,

Я дивлюся, як вона тече, як потоки води,

твої дні з меланхолії.

На крилі жалю мій дух понесло, ніби може бути, що наш

відроджений вік!

Бродити мріючи по зачарованих схилах,

де колись усміхалася моя молодість!

Я відчуваю, у яскравому сонці переможної пам'яті.

Розцвіте розв’язані троянди в букеті.

І підіймуться мої очі, сльози, що в моєму серці,

мої двадцять років забули!