Lieto fine - Franco126

Ti aspetto per andare via, come avevo promesso

Anche se ciò di cui ero certo ora pare superfluo

E sembra che io vada avanti senza il mio permesso

Lungo questo viale che il mondo ha lasciato a se stesso

Ora che pure i fiori di plastica

Sembrano sul punto di appassire

Il tuo tono non ammette repliche

E il non dire prevale sul dire

Ed è vero, fatico a guardare in faccia la realtà

Sai, sto aspettando un momento che forse non arriverà mai

Chissà che succede dopo un lieto fine

Quando il pubblico in sala si alza e si appresta ad uscire

Restiamo da soli

Senza controfigure

Senza più i riflettori

Senza più le battute da dire

E forse davvero dovrei dare retta al buon senso

E invece mi trovo di nuovo in balia di me stesso

E certe parole conviene tenerle al coperto

E risponder a questo silenzio con altro silenzio

Ma ora gli alberi piangono resina

E le nubi rompono le righe

E sembrava tutto così semplice

Ma ora il senso non fa che sfuggire

Ed è vero, fatico a guardare in faccia la realtà

Sai, sto aspettando un momento che forse non arriverà mai

Chissà che succede dopo un lieto fine

Quando il pubblico in sala si alza e si appresta ad uscire

Restiamo da soli

Senza controfigure

Senza più i riflettori

Senza più le battute da dire

Я чекаю, коли ти підеш, як я і обіцяв

Навіть якщо те, в чому я був упевнений зараз, здається зайвим

І здається, я йду далі без мого дозволу

По цій алеї, яку світ залишив сам собі

Тепер це також пластикові квіти

Здається, вони на межі зникнення

Ваш тон не дозволяє відповідати

І не сказати переважає над сказаним

І це правда, я з усіх сил намагаюся зустріти реальність

Знаєш, я чекаю моменту, який, можливо, ніколи не настане

Хтозна, що буде після щасливого кінця

Коли глядачі в залі встають і готуються вийти

Давайте побудемо на самоті

Без трюків

Вже без прожектора

Більше жартів не казати

І, можливо, мені справді варто прислухатися до здорового глузду

І натомість я знову опиняюся у владі себе

А певні слова слід тримати під прикриттям

І реагуйте на це мовчання ще більшою тишею

Але тепер дерева плачуть смолою

І хмари розривають рядки

І все здавалося таким простим

Але тепер сенс тільки вислизає

І це правда, я з усіх сил намагаюся зустріти реальність

Знаєш, я чекаю моменту, який, можливо, ніколи не настане

Хтозна, що буде після щасливого кінця

Коли глядачі в залі встають і готуються вийти

Давайте побудемо на самоті

Без трюків

Вже без прожектора

Більше жартів не казати