Io nun piango - Franco Califano

Io nun piango pe' quarcuno che more,

non l’ho fatto manco pe 'n genitore

che morenno m’ha 'nsegnato a pensare,

non lo faccio per un altro che more.

Io nun piango quanno scoppia 'na guera,

er coraggio de' l’eroi stesi in tera,

io lo premio co' du' fiori de serra,

ma nun piango quanno scoppia 'na guera.

lo piango, quanno casco nello sguardo

de' 'n cane vagabondo perch?,

ce somijamo in modo assurdo,

semo due soli al monno.

Me perdo, in quell’occhi senza nome

che cercano padrone,

in quella faccia de malinconia,

che chiede compagnia.

Io nun piango quanno 'n omo s’ammazza,

il suo sangue nun me fa tenerezza,

manco se allagasse tutta 'na piazza,

io non piango quanno 'n omo s’ammazza.

Ma piango, io piango sulle nostre vite,

due vite violentate.

A noi, risposte mai ne abbiamo date,

ecco perch?

la sete…

lo piango, so tutto er tempo che ce resta

e me ce sento male.

Domani, se non sbajo?

la tua festa

Я не плачу за тим, хто вмирає,

Я навіть не робила цього заради батьків

це навчило мене думати,

Я не роблю цього для когось іншого, хто помирає.

Я не плачу, коли лопається "na guera",

і мужність героїв, що лежать на землі,

Я нагороджую його тепличними квітами,

але я не плачу, коли 'na guera лопається.

Я плачу, коли падаю в очі

de '' n wagabond dog чому?

ми соміджуємо абсурдним чином,

semo two один у світі.

Я гублюся в цих безіменних очах

шукаю майстра,

на цьому меланхолійному обличчі,

просить компанію.

Я не плачу, коли людина вбиває себе,

його кров не робить мене ніжною,

навіть якщо це затопило всю площу,

Я не плачу, коли чоловік вбиває себе.

Але я плачу, я плачу над нашим життям,

двоє зґвалтованих життів.

Ми ніколи не давали відповідей,

ось чому?

спрага…

Я плачу, я все знаю і час, який у нас залишився

і мені погано.

Завтра, якщо я не сбайо?

ваша вечірка