Appunti sull'anima - Franco Califano

Con le mie mani di pietra e la tua bocca di seta

Pensavo avremmo raggiunto questo cielo assassino

E avremmo preso i suoi frutti e conquistato quel sogno

Che ora dorme lontano in fondo al vino

In questa notte di pioggia, fatta di schegge di luce

Non senti il cuore che morde come una bestia feroce?

E la memoria ubriaca riveste a festa la stanza

Coi vecchi fiori di campo e di affamata speranza

Ma noi che navighiamo sopra un vecchio relitto

Chi pensava mai che fosse naufragato in un letto

Questa roccia d’amore, dopo tante ferite

Meritava il suo premio e non due vite finite

Appunti sull’anima

Far l’amore al buio e non vedersi più…

Star vicini impauriti come quaglie in un canneto

Come rondini malate, non saper volare un metro

Notte che fai paura, notte senza una stella accesa

Notte di rabbia e di dolore, notte d’amore in fretta e furia

Notte scura senza allegria, nelle ossa e nel midollo

Notte, ma che cosa fai, mi fai buio anche tu qui intorno?

Bella però la fine sul fondo scala dei tuoi occhi

Certo è l’ultima occasione, ma è così pura e senza trucchi

Te li faccio anch’io gli auguri, finiamo insieme questo dolce

Cosa importa se è di marmo, se ci ricorda certe volte…

Appunti sull’anima

Far l’amore al buio e non vedersi più…

Star vicini impauriti come quaglie in un canneto

Come rondini malate, non saper volare un metro

Моїми кам'яними руками і твоїми шовковими вустами

Я думав, що ми досягнемо цього вбивчого неба

І ми б пожнали його плоди і перемогли цю мрію

Хто тепер спить далеко на дні вина

У цю дощову ніч, зроблену з осколків світла

Хіба ти не відчуваєш, як серце кусає, як лютий звір?

А п’яна пам’ять одягає кімнату на вечірку

Зі старими польовими квітами і голодною надією

Але ми, що пливемо на старій аварії

Хто коли-небудь думав, що він зазнав корабельної аварії в ліжку

Ця скеля кохання після стількох ран

Він заслужив свою нагороду, а не два закінчених життя

Нотатки на душі

Займатися любов'ю в темряві і більше ніколи не бачитися...

Лякайтеся сусіди, як перепілка в очереті

Як хворі ластівки, не знаючи, як пролетіти метр

Страшна ніч, ніч без запаленої зірки

Ніч гніву і болю, ніч кохання в поспіху

Темна ніч без радості, в кістках і мозку

Ніч, але що ти робиш, ти й мені тут темнієш?

Прекрасний, однак, кінець на повну гамму ваших очей

Звичайно, це останній шанс, але він такий чистий і без хитрощів

Я також бажаю тобі найкращих побажань, давайте закінчимо цей десерт разом

Яке значення має він мармуровий, чи нагадує нам часом...

Нотатки на душі

Займатися любов'ю в темряві і більше ніколи не бачитися...

Лякайтеся сусіди, як перепілка в очереті

Як хворі ластівки, не знаючи, як пролетіти метр