It's True Love - Forgive Durden

It seems to me like every star agreed to meet

Right over our heads tonight, to flex their bright

The light collects in your eyes

Turns and reflects, jumps into mine

I’m a slave to the sight

My hands shake

Our minds race from the thought of love

Yet we curb our speech because words are not enough

To etch this instant, burn this moment, into our memory

Let go.

Take my hand and trust in me

Anhura, can’t you see, that we were meant to be?

It’s true love, it’s true love…

It’s true love, it’s true love…

I never would guess your touch could

Fill me with such thoughts to marry you, have your babies, too

Is it too good to be true?

I can’t let her learn about my past

If she found out where I came from, she’d turn so fast

And not look back, I can’t go back, I just won’t go back!

I can’t slow down, I’m scared I’m falling too fast

Adakias, can’t you see that I knew at first kiss?

We were meant to be!

Don’t you ever feel like you’ve been destined

For something bigger than your skin?

Don’t you ever feel like you’ve been destined

For something bigger than your skin?

I can feel it

Affirming my significance

Rendering me weightless

Confirming my purpose

Tendons tensing in it’s wake

Shifting my shoulder blades

Trickling down my veins

It’s a subtle as a tidal wave

It’s true love, it’s true love…

It’s true love, it’s true love…

It’s true love, it’s true love…

It’s true love, it’s true love…

Love was everywhere, you could taste it in the air

The couple was eager to trade vows, to float away, and settle down

But first, Adakias had to meet Anhura’s father, his Majesty, the one and only

His Royal Highness, the King

He had to kiss his jeweled fist and bow to the crown, kneeling on the ground

He would propound to become her prince

Мені здається, що кожна зірка погодилася зустрітися

Прямо над нашими головами сьогодні ввечері, щоб висвітлити їх

Світло збирається в очах

Повертається і відбивається, стрибає в моє

Я раб виду

Мої руки тремтять

Наш розум бігає від думки про кохання

Але ми стримуємо свою мову, тому що слів недостатньо

Щоб закарбувати цю мить, запишіть цю мить у нашу пам’ять

Відпусти.

Візьміть мою руку і довіртеся мені

Анхура, хіба ти не бачиш, що ми мали бути?

Це справжнє кохання, це справжнє кохання…

Це справжнє кохання, це справжнє кохання…

Я ніколи б не подумав, що твій дотик може

Наповни мене такими думками, щоб одружитися з тобою, народити також своїх дітей

Це занадто добре, щоб бути правдою?

Я не можу дозволити їй дізнатися про моє минуле

Якби вона дізналася, звідки я, вона б так швидко повернулася

І не оглядайся назад, я не можу повернутись, я просто не повернусь назад!

Я не можу сповільнитися, боюся, що впаду занадто швидко

Адакій, хіба ти не бачиш, що я узнав при першому поцілунку?

Ми повинні бути такими!

Вам ніколи не здається, що вам судилося

Для чогось більшого за вашу шкіру?

Вам ніколи не здається, що вам судилося

Для чогось більшого за вашу шкіру?

Я це відчуваю

Підтверджуючи мою значущість

Зробити мене невагомим

Підтвердження моєї мети

Сухожилля напружуються після цього

Зміщення лопаток

Стікає по моїх венах

Це тонка, як припливна хвиля

Це справжнє кохання, це справжнє кохання…

Це справжнє кохання, це справжнє кохання…

Це справжнє кохання, це справжнє кохання…

Це справжнє кохання, це справжнє кохання…

Любов була скрізь, її можна було скуштувати в повітрі

Подружжя дуже прагнуло обмінятися клятвами, спливти й заспокоїтися

Але спочатку Адакія мав зустрітися з батьком Анхури, його величністю, єдиним

Його Королівська Високість, король

Йому довелося поцілувати свій ювелірний кулак і вклонитися до корони, стоячи на колінах на землі

Він запропонував би стати її принцом