No Es Poesia - Fondo Flamenco

No es poesia, es una despedida

Son las palabras mas sinceras

Que he llegado a decirte jamas

No es tu vida, es la mía

Que tu intentes entenderla

Y mi caballo va sin riendas por ahí

Yo te avise que te quería

Buscaba esa estabilidad

Y te equivocaste de lugar para parar

Para no variar la culpa era mía

Si es que yo saque el mechero

Pero tu lo llenaste de gasolina

Y ahí estamos los dos

Viendo como se quema el amor

Haciendo de tripas corazón

Para no abrazarnos llorando

Preguntándonos por qué nos paso

Recuerdo que todo era de color

El tiempo hizo mella en nuestra pasión

Y llega un momento en el que

No se puede vivir de recuerdos

Vivir de recuerdos…

Lo rompimos a base de gritos

Y cuando estuvo en el suelo

Le tiramos piedras por si estaba vivo

Niños mentimos como niños chicos

Se cruzaron nuestros cables

Y tu grito provoco un corto circuito

Nos quedamos tontos perdidos

Olvidamos lo que fuimos y lo que nos quisimos

Lo matamos y luego no hubo juicio

Nos tiramos tantos trastos

Que al final caímos los dos al precipicio

Y ahí estamos los dos

Viendo como se quema el amor

Haciendo de tripas corazón

Para no abrazarnos llorando

Preguntándonos por qué nos paso

Recuerdo que todo era de color

El tiempo hizo mella en nuestra pasión

Y llega un momento en el que

No se puede seguirse mintiendo…

Querer de lo blanco si es negro

Que hacemos si ya no creemos

Ni tu ni yo en esto

Si hay que seguirse mintiendo

Querer de lo blanco si es negro

Que hacemos si ya no creemos

Ni tu ni yo en esto

Y seguirse mintiendo

Querer de lo blanco si es negro

Que hacemos si ya no creemos

Ni tu ni yo en esto

Це не поезія, це прощання

Це найщиріші слова

Що я тобі колись казав

Це не твоє життя, це моє

Щоб ти намагався її зрозуміти

А мій кінь ходить без поводь

Я даю тобі знати, що я тебе кохаю

Я шукав цієї стабільності

І ви неправильно зупинилися

Щоб не змінюватися, я винен

Якщо це так, я виймаю запальничку

Але ти залив його бензином

І ось ми обидва

Спостерігаючи, як горить любов

кусати кулю

Щоб не обіймати один одного плачучи

Цікаво, чому це сталося з нами

Пам'ятаю, все було кольоровим

Час вдарив у нашу пристрасть

І настає час, коли

Не можна жити спогадами

Живи спогадами...

Ми розбили його криками

І коли він був на землі

Ми кидали в нього каміння, щоб він був живий

Діти, ми брешемо, як маленькі діти

Наші дроти перетнулися

І твій крик спричинив коротке замикання

Залишаємось дурнями, заблуканими

Ми забули, що ми були і що ми любили

Ми його вбили, а потім не було суду

Ми викидаємо так багато мотлоху

Що врешті-решт ми обидва впали на прірву

І ось ми обидва

Спостерігаючи, як горить любов

кусати кулю

Щоб не обіймати один одного плачучи

Цікаво, чому це сталося з нами

Пам'ятаю, все було кольоровим

Час вдарив у нашу пристрасть

І настає час, коли

Ти не можеш продовжувати брехати...

Хочеться того, що біле, якщо воно чорне

Що нам робити, якщо ми більше не віримо

ні ти, ні я в цьому

Якщо вам доведеться продовжувати брехати

Хочеться того, що біле, якщо воно чорне

Що нам робити, якщо ми більше не віримо

ні ти, ні я в цьому

і продовжуй брехати

Хочеться того, що біле, якщо воно чорне

Що нам робити, якщо ми більше не віримо

ні ти, ні я в цьому