Tango - Fiorella Mannoia

«Hai già preso il treno

io alle dieci avevo lezione di tango

quanta brillantina e coraggio mi mettevo

guarda oggi come piango.

Hai più preso il treno

quella donna che tangava con furore

nei locali della croce rossa

fuori era la guerra nel suo cuore

nel suo cuore tanto tango

da unire il cielo con la terra.

Hai più preso il treno

mi son guardato intorno

ho viaggiato cento notti

per arrivare di giorno

ho letto libri antichi e preoccupanti

poi arrivati a Torino

ci siamo commossi in tanti

per quel tango

ballato dal bambino.

Coltello fra i denti

fiori in mano

ballava con aria di questura

e l’occhio lontano

stava per accadere il miracolo

il cielo da nero a rosso

ma il treno si è fermato lì

e non si è piu' mosso.

Hai più preso il treno

ci siamo spinti senza avere fretta

ci siamo urlati nell’orecchio

senza darci retta

mentre il tango si perdeva

in un mare lontano

dov'è la tua testa da accarezzare

dov'è la tua mano.

Ora ci mostrano i denti e i coltelli

ci bucano gli occhi

non ci sono tanghi da ballare

bisogna fare in fretta per ricominciare

tutte le stelle del mondo

per un pezzo di pane

per la tua donna

da portare in campagna a ballare

per un treno con tanta gente

che parte davvero

per un tango da ballare tutti insieme

ad occhi aperti senza mistero

Morena è lontana e aspetta

suona il suo violino ed è felice

nel sole è ancora più bella e non ha fretta

e sabato è domani, e sabato è domani…".

«Ви вже сіли на потяг

О десятій у мене був урок танго

скільки жиру й сміливості я наклав

подивись сьогодні, як я плачу.

Ти більше їхав потягом

та жінка, що заплуталася від люті

у приміщенні Червоного Хреста

зовні була війна в його серці

в його серці стільки танго

поєднати небо з землею.

Ти більше їхав потягом

Я озирнувся

Я подорожував сто ночей

прибути протягом дня

Я читав старі та тривожні книги

потім прибув до Турина

багато з нас були зворушені

для того танго

танцювала дитина.

Ніж між зубами

квіти в руках

він танцював з повітрям поліцейської дільниці

і далеке око

чудо мало статися

небо від чорного до червоного

але там потяг зупинився

і він більше не рухався.

Ти більше їхав потягом

ми штовхнулися, не поспішаючи

— кричали ми на вухо

не звертаючи уваги

а танго було втрачено

в далекому морі

де тобі голову пестити

де твоя рука.

Тепер вони показують нам свої зуби та ножі

проколіть нам очі

немає танго, щоб танцювати

треба поспішати почати спочатку

всі зірки світу

за шматок хліба

для вашої жінки

брати в сільську місцевість танцювати

за потяг із такою кількістю людей

це дійсно починається

для танго, щоб танцювати всі разом

з відкритими очима без таємниці

Морена далеко і чекає

він грає на скрипці і щасливий

на сонці вона ще гарніша й нікуди не поспішає

а субота – завтра, а субота – завтра…».