Caesura - Faith And The Muse

In kairos hour I bequeath

Confusion of my sole belief

Consider: am I god in mortal shell

Yet shine no brighter than myself

Invaded by life’s patriarch

Who conquered me through hatred’s art

With fists of all unspoken sin

Agrip’d my angered heart within

And blood unknowing humble flows

Deity’s miscarried ghost

For here my innate children prey

Un-nursed and unhealed wounds betray

A swollen rage: my numen’s breath

Of fire yet demotic sense

Weakens me Mysterious misanthropy

Rejects its own humanity

I give thee name

Yet keep the blame

That is my one possession

Wherein lies the lesson

За годину кайрос я заповідаю

Плутанина моїх єдиних переконань

Подумайте: я бог у смертельній панцирі

Але сяю не яскравіше, ніж я

Вторгнувся патріарх життя

Хто підкорив мене за допомогою мистецтва ненависті

З кулаками всіх невисловлених гріхів

Захопив моє розлючене серце всередині

І кров незнає смирення тече

Викинутий привид Божества

Бо тут здобиччя мої вроджені діти

Недоглянуті й незагоєні рани видають

Набухла лють: дихання мого нумена

Вогняного, але демотичного почуття

Послаблює мене Таємнича людиноненависниця

Відкидає власну людяність

Я даю тобі ім’я

Та все ж тримайте провину

Це моє єдине володіння

У чому полягає урок