Il barbone - Fabio Concato

Guarda quel barbone personaggio d’altri tempi chissa' dove andra'

Porta sulle spalle un grosso sacco d’immondizia pieno a meta'

Addosso ha due cappotti, nove maglie, sembra quasi un palombaro;

Si china per raccogliere qualcosa: spera sia danaro

Poi dal sacco esce legno, latta, un po' di stracci ed un barattolo

Commercia in questi articoli che io trovo ridicoli

Ci campa sopra, forse lui e' un filosofo e male non ne fa

Ecco si avvicina, certo vuole qualche soldo… beh, gliene do';

Dopotutto e' un poveraccio e forse coi miei soldi puo' mangiare

Mi domando perche' mai non cerchera' lavoro

In qualche posto potrebbe risparmiare

E avere un conto al Banco Popolare

Poi mi guarda dritto in faccia

Sembra aver capito quel che penso

Mi fa un sorriso strano

Mi indica orgoglioso gli stracci che ha raccolto

E i soldi che gli han dato con pieta', come me

Ora si allontana ed io sto meglio

Quasi avessi visto un incidente

Mi sto congratulando con me stesso e penso:

«Che bello non essere un pezzente»

Ma ecco che il barbone fa ritorno

Mi fa una gran risata in faccia

Mi fa sentire stupido e meschino;

Mi fa sentire quel che sono

Ed io capisco che lui e' felice come me della vita che fa

Подивіться на того бездомного персонажа з інших часів, який знає, куди він піде

Він несе на плечах великий наполовину повний мішок для сміття

На ньому два пальта, дев'ять сорочок, він майже схожий на водолаза;

Нахиляється щось забрати: сподівається, що гроші

Тоді з мішка дістають дерево, жерсть, якісь ганчірки і банку

Торгувати цими статтями, які я вважаю смішними

Він цим живе, може, він філософ і не шкодить

Ось він підходить, грошей, звичайно, хоче ... ну, я йому дам;

Зрештою, він бідняк і, може, за мої гроші він зможе поїсти

Цікаво, чому він не шукає роботу

Десь це може врятувати

І мати рахунок у Banco Popolare

Тоді він дивиться мені прямо в обличчя

Здається, він зрозумів, що я думаю

Він дивно посміхається мені

Він з гордістю показує на зібране ганчір’я

І гроші йому віддавали з жалем, як і мені

Тепер він пішов, і мені стало краще

Майже я бачив аварію

Вітаю себе і думаю:

«Як добре не бути жебраком»

Але тут з’являється бездомний

Це викликає в мене великий сміх

Це змушує мене почуватися дурним і підлим;

Це змушує мене відчувати себе тим, ким я є

І я розумію, що він так само щасливий, як і я, своїм життям