Заповедь - [F.R.O.S.T.]

Меня здесь нет, меня не существует.

Под заповедь немого мира ветер дует,

Унося за собой лепестки хризантем.

Меня здесь нет.

Я был когда-то

Забытой тенью мёртвого солдата,

Уходящим в никуда от проблем.

Все эти мёртвые тела

Разносило по свету.

Судьба с собою забрала

Всю боль, что рушилась заветом.

Мы простоим на трупах наших душ,

Тонувших в топях ядовитых слёз.

Мы не забудем крики в никуда

Людей, терявших смысл своих грёз.

Меня здесь нет.

Я был последним,

Кто не поверил вечным сплетням,

И навсегда останется в сердцах.

Меня здесь нет.

Я был когда-то

Забитым в облако печали и разврата.

Я забыл, как я чувствовал страх.

Все эти мёртвые тела

Разносило по свету.

Судьба с собою забрала

Всю боль, что рушилась заветом.

Мы простоим на трупах наших душ,

Тонувших в топях ядовитых слёз.

Мы не забудем крики в никуда

Людей, терявших смысл своих грёз.

Мене тут нема, мене не існує.

Під заповідь німого світу вітер дме,

Виносячи за собою пелюстки хризантем.

Мене тут немає.

Я був колись

Забутою тінню мертвого солдата,

Ті, що йдуть в нікуди від проблем.

Всі ці мертві тіла

Розносило світом.

Доля із собою забрала

Весь біль, що валився завітом.

Ми простоїмо на трупах наших душ,

Отруйних сліз, що тонули в топях.

Ми не забудемо крики в нікуди

Людей, які втрачали сенс своїх мрій.

Мене тут немає.

Я був останнім,

Хто не повірив вічним пліткам,

І назавжди залишиться у серцях.

Мене тут немає.

Я був колись

Забитим у хмару смутку та розпусти.

Я забув, як я відчував страх.

Всі ці мертві тіла

Розносило світом.

Доля із собою забрала

Весь біль, що валився завітом.

Ми простоїмо на трупах наших душ,

Отруйних сліз, що тонули в топях.

Ми не забудемо крики в нікуди

Людей, які втрачали сенс своїх мрій.