Полшага в неизбежность - [F.R.O.S.T.]

Схватившись за раму, уставившись вниз,

Стою на карнизе я с мыслью «Держись!»…

Звезды ровный свет отразился в мечтах –

В тех, что навеял безумный монах…

Когда упаду, то подумаю вдруг:

Замкнулся ещё и не начатый круг,

И земля, что казалось, так далеко –

Разверзнется, примет… станет легко…

А сейчас, я стою и смотрю на звезду.

Безумный монах держит книгу свою…

Смелей!

В неизбежность пусть ступит нога,

Расстоянье в пол шага…

А сейчас, я стою и смотрю на звезду.

Безумный монах держит книгу свою…

Смелей!

В неизбежность пусть ступит нога,

Расстоянье в пол шага…

Шаг вперёд – рвётся плоть, ломается кость,

Из пасти разверстой материи сочится злость…

Отойди, меня брось.

Позволь упасть –

Я видел, как приходит и уходит страсть…

Шаг вперёд – рвётся плоть, ломается кость,

Из пасти разверстой материи сочится злость…

Отойди, меня брось.

Позволь упасть –

Я видел, как приходит и уходит страсть…

А сейчас, я стою и смотрю на звезду.

Безумный монах держит книгу свою…

Смелей!

В неизбежность пусть ступит нога,

Расстоянье в пол шага…

А сейчас, я стою и смотрю на звезду.

Безумный монах держит книгу свою…

Смелей!

В неизбежность пусть ступит нога,

Расстоянье в пол шага…

Теперь уже никогда

Не зажжется наша звезда,

Лишь потухших дней череда

Преследует мир мой всегда…

Теперь уже никогда

Не запомнятся жизни года,

Не зажжется наша звезда,

И как капли все города…

А сейчас, я стою и смотрю на звезду.

Безумный монах держит книгу свою…

Смелей!

В неизбежность пусть ступит нога,

Расстоянье в пол шага…

А сейчас, я стою и смотрю на звезду.

Безумный монах держит книгу свою…

Смелей!

В неизбежность пусть ступит нога,

Расстоянье в пол шага…

Схопившись за раму, втупившись вниз,

Стою на карнизі я з думкою «Тримайся!»…

Зірки рівне світло відбилося в мріях –

У тих, що навіяв шалений ченець.

Коли впаду, то подумаю раптом:

Замкнулося ще й не розпочате коло,

І земля, що здавалося, так далеко –

Розкриється, прийме… стане легко…

А зараз я стою і дивлюся на зірку.

Божевільний чернець тримає книгу свою...

Сміливіше!

У неминучість нехай ступить нога,

Відстань на пів кроку…

А зараз я стою і дивлюся на зірку.

Божевільний чернець тримає книгу свою...

Сміливіше!

У неминучість нехай ступить нога,

Відстань на пів кроку…

Крок вперед – рветься тіло, ламається кістка,

З пащі розверстої матерії сочиться агресивність.

Відійди, мене кинь.

Дозволь впасти -

Я бачив, як приходить і йде пристрасть.

Крок вперед – рветься тіло, ламається кістка,

З пащі розверстої матерії сочиться агресивність.

Відійди, мене кинь.

Дозволь впасти -

Я бачив, як приходить і йде пристрасть.

А зараз я стою і дивлюся на зірку.

Божевільний чернець тримає книгу свою...

Сміливіше!

У неминучість нехай ступить нога,

Відстань на пів кроку…

А зараз я стою і дивлюся на зірку.

Божевільний чернець тримає книгу свою...

Сміливіше!

У неминучість нехай ступить нога,

Відстань на пів кроку…

Тепер уже ніколи

Не запалиться наша зірка,

Лише згаслих днів низка

Переслідує мій світ завжди…

Тепер уже ніколи

Не запам'ятаються життя року,

Не запалиться наша зірка,

І як краплі усі міста…

А зараз я стою і дивлюся на зірку.

Божевільний чернець тримає книгу свою...

Сміливіше!

У неминучість нехай ступить нога,

Відстань на пів кроку…

А зараз я стою і дивлюся на зірку.

Божевільний чернець тримає книгу свою...

Сміливіше!

У неминучість нехай ступить нога,

Відстань на пів кроку…