Frustrarea - F.Charm, Dare

O vorba mare mi-a zis tata

Si m-am lovit de ea toata viata

Cand ajungi sus, ei se vad prea jos

In spate te vorbesc urat, in fata frumos

C-asa-i aproapele meu, un om cu suflet mare

Se bucura prea tare si pare ca il doare

Si pune pe rana sare, in ochi are doar frustrare

Ca-l mananca gelozia cand unu are si el n-are

Si-l vad cum se consuma-n el

Ca de ce dracu am eu mai mult ca el in portofel!

Oamenii-s facuti sa se iubeasca

Dar oamenii sunt javre, ce-asteapta sa loveasca

Oamenii pot sa te duca sus

Dar vezi ca oamenii-o sa strige ca ei acolo te-au pus

Tata mi-a zis: Bogdane-asculta bine

Astia se hranesc cu ce ai mai bun in tine

N-ai sa-i vezi vreodata, cu stomacul gol

Ca e plin cu durerea ta si frustrarea lor!

Tatal meu imi spune

Sa nu mai cred in lume

Frustrarea e o boala

Sora cu invidia

Tatal meu imi spune

Ca frustrarea lasa urme

Si lumea ma raneste doar sa-mi vada lacrima

Strofa 2:

Cine te pune sa mananci cu pofta de sub unghie?

Si ura te-mpinge sa-ti pui de gat o franghie

Omule ce te-ncalzeste daca pic in hau?

Cand soarta ma loveste, tu ma impingi mai rau?!

Pana si industria e plina de frustrare:

«Eu nu fac feat.

cu ala, ca-i fac numele prea mare»

Doar frustrati de calitate, oameni plini de caracter

Se stiu ei mult prea bine, la cine ma refer

Alti oameni cu principii se uita si-n curtea ta

Ti-ar vrea hainele, masina chiar si pe nevasta-ta

Se bucura daca banca vine casa sa ti-o ia

Ca doarme mai bine noaptea cu nefericirea ta

Omul se macina, din orice pricina, te vrea-n paragina

Viata lui se clatina, din sarcina vrea platina

Imi iau valiza plec sa caut niste soare

Sa stau macar o clipa, ferit de animale

Tatal meu imi spune

Sa nu mai cred in lume

Frustrarea e o boala

Sora cu invidia

Tatal meu imi spune

Ca frustrarea lasa urme

Si lumea ma raneste doar sa-mi vada lacrima

Батько сказав мені велике слово

І я її все життя бив

Коли ви досягаєте вершини, вони виглядають занадто низько

У спину говорю потворне, в обличчя красиве

Такий мій сусід, людина з великим серцем

Він дуже щасливий і, здається, йому боляче

А на рану сіль кладе, в очах тільки розчарування

Ця ревнощі з’їдає його, коли є, а в нього немає

І я бачу, що воно в ньому споживається

Чому в мене в гаманці більше за нього!

Люди створені любити один одного

Але люди — виродки, які чекають удару

Люди можуть підняти вас нагору

Але ви бачите, як люди кричать, що вони вас туди посадили

Батько сказав мені: Богдане, слухай уважно

Вони живляться найкращим у тобі

Ви ніколи не побачите їх на голодний шлунок

Що воно сповнене твого болю та розчарування!

Мій батько каже мені

Перестаньте вірити у світ

Розчарування - це хвороба

Сестра із заздрістю

Мій батько каже мені

Це розчарування залишає сліди

І світ лише болить, коли бачиш свої сльози

Вірш 2:

Хто змушує вас їсти з апетитом під нігтями?

А ненависть штовхає вас надіти мотузку на шию

Чоловіче, що тебе трішки зігріває?

Коли мене вдарить доля, ти штовхаєш мене гірше?!

Навіть галузь сповнена розчарування:

«Я не роблю подвигів.

з цим, тому що я зробив його ім'я занадто великим »

Просто розчаровані якістю, люди сповнені характеру

Вони дуже добре знають один одного, кого я маю на увазі

У ваш двір заглядають інші люди з принципами

Йому сподобається твій одяг, машина, навіть твоя дружина

Він радий, якщо банк прийде забрати ваш будинок

Щоб він краще спав уночі з вашим нещастям

Чоловік сам себе меле, з будь-якої причини він хоче, щоб ви були в руїнах

Його життя хитається, він хоче платини від вагітності

Я беру свою валізу і йду шукати сонця

Залишайтеся хоча б на мить подалі від тварин

Мій батько каже мені

Перестаньте вірити у світ

Розчарування - це хвороба

Сестра із заздрістю

Мій батько каже мені

Це розчарування залишає сліди

І світ лише болить, коли бачиш свої сльози