Kadıköy - Ezginin Günlüğü

Bir akşam masası, iki kişiyz, sen ve ben

Gidiyorsun hiçbir şey söylemeden, birden

Kadıköy'de bir yağmurlu bahçeden

Yıllar külleniyor, izi kalıyor aşkın

Yüreğim kurtulsada yangından, alevden

Yana yana kül olayım, unutup yine sevdalanayım

Geçmem bir daha Kadıköy'den x 2

Sen uzaklarda ülkem, ben gurbetde bir göçmen

Zamanı durdurabilsem, ne ben kalsam ne sen gitsen

Ey akşam vapuru, sana mı kalır dünya?

Ben o yağmurlu iskeleye inmem, inmem

Sen uzaklarda ülkem, ben gurbetde bir göçmen

Zamanı durdurabilsem, ne ben kalsam ne sen gitsen

Geçmem bir daha Kadıköy'den

Один вечірній стіл, нас двоє, ти і я

Ти йдеш, нічого не сказавши, раптом

З дощового саду в Кадикей

Роки перетворюються на попіл, залишаються сліди кохання

Навіть якщо моє серце врятовано від вогню, полум’я

Дозволь мені бути попелом пліч-о-пліч, дай мені забути і знову закохатися

Я більше не пройду через Кадікьой x 2

Ти моя країна далека, я іммігрант за кордоном

Якщо я зможу зупинити час, ні я залишуся, ні ти підеш

О вечірній пором, тобі світ залишився?

Я не зійду з тієї дощової пристані, я не зійду

Ти моя країна далека, я іммігрант за кордоном

Якщо я зможу зупинити час, ні я залишуся, ні ти підеш

Я більше не пройду через Кадікьой