Japon Balıkçısı - Ezginin Günlüğü

Denizde bir bulutun öldürdüğü

Japon balıkçısı genç bir adamdı.

Dostlarından dinledim bu türküyü

Pasifik’te sapsarı bir akşamdı.

Balık tuttuk yiyen ölür.

Elimize değen ölür.

Bu gemi bir kara tabut,

lumbarından giren ölür.

Balık tuttuk yiyen ölür,

birden değil, ağır ağır,

etleri çürür, dağılır.

Balık tuttuk yiyen ölür.

Elimize değen ölür.

Tuzla, güneşle yıkanan

bu vefalı, bu çalışkan

elimize değen ölür.

Birden değil, ağır ağır,

etleri çürür, dağılır.

Elimize değen ölür…

Badem gözlüm, beni unut.

Bu gemi bir kara tabut,

lumbarından giren ölür.

Üstümüzden geçti bulut.

Badem gözlüm beni unut.

Boynuma sarılma, gülüm,

benden sana geçer ölüm.

Badem gözlüm beni unut.

Bu gemi bir kara tabut.

Badem gözlüm beni unut.

Çürük yumurtadan çürük,

benden yapacağın çocuk.

Bu gemi bir kara tabut.

Bu deniz bir ölü deniz.

İnsanlar ey, nerdesiniz?

Nerdesiniz?

Убитий хмарою в морі

Японський рибалка був молодим чоловіком.

Я чув цю пісню від твоїх друзів

На Тихому океані був блідий вечір.

Ми ловили рибу, хто їсть, вмирає.

Хто до нас доторкнеться, помре.

Цей корабель - чорна труна,

хто входить через його порт, помирає.

Ми ловили рибу, хто їсть, той вмирає,

не раптово, повільно,

їх м'ясо гниє і розсипається.

Ми ловили рибу, хто їсть, вмирає.

Хто до нас доторкнеться, помре.

Тузла, залита сонцем

такий відданий, такий працьовитий

хто доторкнеться до нас, помре.

Не раптом, повільно,

їх м'ясо гниє і розсипається.

Хто до нас доторкнеться, вмирає...

Мигдалеві очі, забудь про мене.

Цей корабель - чорна труна,

хто входить через його порт, помирає.

Хмара пройшла над нами.

Мигдалеві очі, забудь мене.

Не обійми мене за шию, усміхайся,

смерть переходить від мене до тебе.

Мигдалеві очі, забудь мене.

Цей корабель — чорна труна.

Мигдалеві очі, забудь мене.

Тухлий від тухлого яйця,

дитина, яку ти зробиш із мене.

Цей корабель — чорна труна.

Це море мертве море.

Гей люди, де ви?

Ти де?