Cuarto movimiento: la realidad - Extremoduro

Agazapado, espero, como un alacrán

Bajo las piedras escondido

Porque a la vida era lo único que le da sentido

Acostumbrado a escapar de la realidad

Perdí el sentido del camino

Y envejecí cien años más de tanto andar perdido

Y me busco en la memoria el rincón

Donde perdí la razón

Y la encuentro donde se me perdió

Cuando dijiste que no

Hice un barquito de papel para irte a ver

Se hundió por culpa del rocío

No me preguntes cómo vamos a cruzar el río

Y rebusco en la memoria el rincón

Donde perdí la razón

Y la encuentro donde se me perdió

Cuando dijiste que no

Sin ser, me vuelvo duro como una roca

Si no puedo acercarme

Ni oír los versos que me dicta esa boca;

Y ahora que ya no hay nada

Ni dar la parte de dar que a mí me toca

Por eso no he dejado de andar

Buscando mi destino

Viviendo en diferido

Sin ser, ni oír, ni dar

Y a cobro revertido

Quisiera hablar contigo

Y, así, sintonizar

Para contarte

Que quisiera ser un perro y oliscarte

Y vivir como animal que no se altera

Tumbado al sol lamiéndose la breva

Sin la necesidad de preguntarse

Si vengativos dioses nos condenarán

Si, por Tutatis

El cielo sobre nuestras cabezas caerá

Buscando mi destino

Viviendo en diferido

Sin ser, ni oír, ni dar

Y a cobro revertido

Quisiera hablar contigo

Y, así, sintonizar

Згорнувся, сподіваюся, як скорпіон

заховані під камінням

Бо життя було єдиним, що давало сенс

Звик до втечі від реальності

Я втратив відчуття дороги

І я постарів ще на сто років від такої втрати

І я шукаю куточок у своїй пам’яті

де я втратив розум

І я знаходжу його там, де він загубився

коли ти сказав ні

Я зробив паперовий кораблик, щоб поїхати до вас

Затонув через росу

Не питай мене, як ми збираємося перетнути річку

І я шукаю куточок у своїй пам’яті

де я втратив розум

І я знаходжу його там, де він загубився

коли ти сказав ні

Не будучи, я стаю твердим, як камінь

Якщо я не можу підійти близько

І не слухай тих віршів, які мені диктують уста;

А тепер нічого немає

І не віддати ту частину дачі, яка моя черга

Тому я не перестав ходити

Шукаю свою долю

живе на відстрочку

Не будучи, не чуючи, не даючи

І зворотний заряд

Я хотів би поговорити з вами

І так налаштуйся

Сказати тобі

Що я хотів би бути собакою і нюхати тебе

І живи як тварина, яка не змінюється

Лежачи на сонці облизуючи свою бреву

Без потреби дивуватися

Якщо мстиві боги засудять нас

Так, від Toutatis

Впаде небо над нашими головами

Шукаю свою долю

живе на відстрочку

Не будучи, не чуючи, не даючи

І зворотний заряд

Я хотів би поговорити з вами

І так налаштуйся