Of Purest Absolution - Evoken

The tolling of cathedral bells

Aloft in the still black chamber

Calling forth the faithful

From lives of wretchedness

They rise in acquiescence

To the temples anguished chime

Searching for their sins atonement

And be spared the eternal fires

You would bleed for your safe haven

Salvations veiled in the candles dancing flame

As the solemn gaze of marble icons

Falls dreaded upon thy soul

Withered limbs kneel in prayer

To cleanse each brow of sin

Stricken with the grief of age

Let deaths knell softly ring

A distant sound: summoning

Through the quietude

Is it the voice of God?

Hollow words resound

Through catacombs of long suffering grief

The silence ruptured forevermore

The bells of the tower haven now fallen silent

And the voice of god

Summons me no more

Бит дзвонів собору

Вгорі, у ще чорній кімнаті

Закликаючи вірних

З жалюгідного життя

Вони піднімуться, погоджуючись

У скроні болісний дзвін

У пошуках спокути своїх гріхів

І будьте вбережені від вічного вогню

Ти б кровоточив заради свого безпечного притулку

Порятунок завуальований у танцювальному полум’ї свічок

Як урочистий погляд мармурових ікон

Жахливе падіння на твою душу

Зів’ялі кінцівки стають на коліна в молитві

Щоб очистити кожну брову від гріха

Вражений горем віку

Нехай тихо дзвенить смерть

Далекий звук: заклик

Крізь тишу

Чи це голос Божий?

Лунають пусті слова

Крізь катакомби багатостраждального горя

Тиша розірвалася назавжди

Тепер дзвони башти затихли

І голос бога

Мене більше не викликає