Pavor Nocturnus - Evoken

Thoughts migrate nowhere, sullen birds of prey

Swallowed by jet black dreams of death in foul slumber

A world beyond affliction;

When the calling lulls us into our infinite beds

And the droning pulse of nihilism mocks us

From across lightless fissures of consciousness

Writhing… Burning

Alive only to host the Stygian torment

Pitied we are

When deep sleep falls upon mankind

Hopeless we fall

Into the fathomless depths of this virulent dream

And from the haunted arms of Morpheus

We arise to a different despair

Note: Same as Reverie in Tears

Думки нікуди не мігрують, похмурі хижі птахи

Проковтнутий чорними снами про смерть у поганому сні

Світ за межами страждань;

Коли поклик заколисує нас в наші нескінченні ліжка

І гулкий пульс нігілізму знущається над нами

Через безсвітлі тріщини свідомості

Корчиться... Горить

Живий лише для того, щоб влаштувати стигійську муку

Нам шкода

Коли на людство обрушується глибокий сон

Безнадійно ми падемо

У бездонні глибини цього жорстокого сну

І з обіймів привидів Морфея

Ми встаємо в іншого відчаю

Примітка: те саме, що і «Задуми в сльозах».