Embrace the Emptiness - Evoken

Born to darkness, the woods forever stand among the gathering

Upon his eyes the last of the sun’s glow

Ascend the candlelit path to where the gift of life is given

Beyond all dream is his ignorance to a serene past

Upon his will you will sleep to an endless dusk

The howls' of an evening’s plague of sorrow rides the land in a storm’s mist

Glaring in hope to witness the breath of a new dawn

Yet a mystical thought allows him to look upon a sky covered in black satin

Through profane eternity he drinks the nectar of immortality

Searching eons for the darkest of pastures

An emotion filled with such vengeance enrages his coldest heart

As now, the wolves of autumn shriek the call of this, the final night.

Народжені в темряві, ліси вічно стоять серед зборів

На його очах останній сонячний блиск

Підніміться освітленою свічкою стежкою туди, де дається дар життя

Поза всякими мріями — його незнання спокійного минулого

За його волею ви будете спати до нескінченних сутінків

Виття вечірньої чуми скорботи їздить по землі в грозовій імлі

Яскравий у надії стати свідком подиху нового світанку

Але містична думка дозволяє йому дивитися на небо, вкрите чорним атласом

Через профанну вічність він п’є нектар безсмертя

Віками шукати найтемніші пасовища

Почуття, сповнені такої помсти, розлютують його найхолодніше серце

Як зараз, вовки осінні кличуть цієї, останньої ночі.